Боєць Куп’янського батальйону тероборони із позивним «Хохол». Червень 2023 року. Фото: Олександра Новосел/Суспільне Харків
Кулеметник із позивним "Хохол" перебуває на бойовому чергуванні. Це його вогнева точка. Звідси до позицій окупантів — кілька кілометрів. Розповідає, що основна задача — спостерігати за переміщенням ворога.
Хлопцю 23 роки, він служить у Куп’янському батальйоні територіальної оборони. Цей підрозділ спочатку обороняв Харківщину, потім — Бахмут, нині бійці знову перебувають у своєму регіоні.
Пішов служити у перші дні повномасштабного вторгнення
"Напередодні 23 лютого 2022 року ми побачили звернення. Зрозуміли, що, можливо, буде війна, але трохи не вірили, трохи скепсису було. Потім зрозуміли, що почалася війна. А кому ще йти? В мене вік дозволяє йти служити", — каже "Хохол".
У військового є молодша сестра. Він каже, що вона злякалася, коли почалося повномасштабне вторгнення, у той момент в нього спрацював батьківський інстинкт.
Боєць тероборони із позивним «Хохол». Червень 2023 року. Фото: Олександра Новосел/Суспільне Харків
"Коли бачиш, як діти хвилюються і бояться, хочеться щось зробити. А що ти зробиш, коли йде війна, без автомату? А де його взяти? Йти служити", — говорить боєць.
"Хохол" згадує, що до військкомату пішов 25 лютого 2022 року.
"Часом доводиться чергувати по 12 годин"
До повномасштабного вторгнення хлопець не мав стосунку до війська, вчився в університеті Каразіна на журналіста, проте працювати за фахом не планує. Родина жила на Салтівці, нині його рідні перебувають за кордоном, каже військовий.
"Ми тут змінюємось, на позиції ми чергуємо по дві-три години, щоб не дуже втомлюватися, але іноді все ж очі втомлюються, бо часом доводиться чергувати по 12 годин. У мене є напарник, тому намагаємося мінятися", — каже боєць тероборони.
"Хохол" каже, якщо бачать російських військових, відкривають вогонь.
"Бачиш ворога — стріляй. Іноді вони лізуть, іноді — ні. На цій точці вони не сильно зараз, але поки ми з вами спілкуємось, інші хлопці в бою", — розповідає військовий.
Боєць говорить, для нього цей рік минув швидко: "Часто ситуація змінюється, ти не знаєш, що буде наступного дня і як швидко плине час. Я скептично ставився до початку війни, мені здавалося, що якщо й буде якийсь конфлікт, він буде локальний, повномасштабного вторгнення не чекав".
"А тепер мені не важливо, чому так сталося. Важливо, щоб їх тут не було. Ми не знаємо, коли це закінчиться, не знаємо, скільки ще буде йти війна, тому трохи втомилися, але всі втомилися. Їх треба перемагати, в нас немає іншого вибору", — розповідає боєць Куп’янського батальйону територіальної оборони.