За інформацією: Суспільне Полтава.
Суспільне Полтава
Ганна та Віктор Летики пережили Другу світову війну та повоєнний голод. 1942-го вагітну маму Ганни відправили на примусові роботи до Німеччини, де й народилась дівчинка. А дворічний Віктор із родиною воєнні роки пережив у рідному селі Веприк, що на Полтавщині. У День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни подружжя поділились спогадами про свою історію із Суспільним.
Жителька Новоселівської громади Ганна Летик народилася 1943-го року у Німеччині. Туди її вагітну маму вивезли на примусові роботи.
"Всіх привезли на содовий завод. Це був дуже тяжкий труд і шкідливий. І всі жінки стали там працювати. Їсти їм давали дуже мало, сили не було, а мішки із содою дуже тяжкі. Так, як мама була роботяща і вона все вміла, вміла варити, вміла пекти і її після роботи забирали ще додому готувати їжу", — каже жителька Новоселівської громади Ганна Летик.
Після завершення війни мама з донькою повернулась до рідного села – у Веприк, що на Полтавщині. Свого батька жінка не бачила.
Ганна Летик, народилася в 1943 році. Суспільне Полтава
"Прийшла похоронка, що батька вбито. Життя в Україні – це пекло було. Німці все розграбували. Господарство у нас було гарне. Все порізали, позабирали не тільки у нас, а по вулиці у багатьох дуже. 1947-го почався голод, і вже ми, дітки маленькі брали участь у добуванні їжі", — пригадує жителька Новоселівської громади Ганна Летик.
Тоді вдалося вижити, згадує Ганна Летик, збираючи гриби, ягоди та минулорічні овочі на полях.
"Все, що ми бачили очима своїми, ми все збирали, все виривали. І таким чином люди виживали. Голод був страшенний. 1947 рік був такий тяжкий, багато людей дуже повмирало. У нас також у сім’ї дві тітки померло. А ми отак таким чином вижили, отими грибами, ягодами і отою картоплею гнилою (харчувалися – ред.)", — згадує жителька Новоселівської громади Ганна Летик.
Родина Летиків пережила Другу світову війну. Суспільне Полтава
Коли почалася німецько-радянська війна, Віктору Летику було два роки. Його батька одразу забрали на фронт, де він загинув, згадує чоловік.
"1944-го року загинув за визволення Ленінграда. Виборг, Ленінград, десь в тому районі. Так, що дитинство без батька", — каже житель Новоселівської громади Віктор Летик. Жила родина Віктора у селі Веприк.
Віктор Летик народився в 1939 році. Суспільне Полтава
"Шкоду, звісно, робили. У нас і хату спалили батькову. Німці проводили операції, і ото дісталося. Церкву німці розбили. Був погріб, і ми ото в погребі ховалися. Так як ото зараз оголошують, ховайтесь у сховище, так і в той час. Як отам десь загуркотіло, ото у яму ту", — говорить житель Новоселівської громади Віктор Летик.
Подружжя разом уже 60 років. Нині, каже Ганна Летик, за родинним столом часто згадують розповіді рідних про воєнні роки.
"Уже померли ті, що завжди згадували війну, вже їх немає. То ми оце як послухаємо по телевізору, що де робиться, тоді згадуємо своє. І хочеться, щоб оце все закінчилося", — каже жителька Новоселівської громади Ганна Летик.