Повісили на авто білі хустинки, щоб не стати мішенню для дронів. Так родина Ігоря евакуювалася з Дружківки з допомогою волонтерів. Це вже другий переїзд: в рідній Олексієво-Дружківці сім’я втратила будинок. Інша родина, Ірина з чоловіком, і не знали, що по них їдуть евакуаційники — заявку залишила знайома. Як повідомив Суспільне Донбас речник поліції Донеччини в Павло Дяченко, в Дружківці залишаються 5900 людей. В яких умовах працюють волонтери у місті за 12 кілометрів від фронту та чи багато місцевих готові їхати — в матеріалі Суспільне Донбас.
Кішку Масю із господарями з Дружківки до транзитного пункту в Краматорську евакуювали волонтери.
“Вона і нам рідко дається в руки. Моя хороша. Мама тобі хомут одягла”, — говорить Ірина, евакуйована з Дружківки, своїй кішці.
Вивозили людей з Дружківки евакуаційники проєкту «Дорога життя». Волонтери Ірина та Євген працюють у парі.
“Працюємо в парі з Євгеном. Я чекаю на нього, він пішов за людьми. Люди збираються, він вже відповів”, — розповідає волонтерка проєкту “Дорога життя” Ірина.
Евакуйовану з міста жінку теж звуть Ірина. Жителька Дружківки розповідає: евакуюватися родину з прифронтового міста попросила її донька.
— І з нашого боку скло летіло, і все, — каже вона
— КАБи, дрони щодня?
— Щодня. Щойно вечір, темрява починається. А останнім часом і «Шахеди» можуть завітати”, — каже Ірина.
Кішка, додає жінка, теж реагує на обстріли та вибухи.
“Дрон летить, вона раз — із ліжка та тікати. Вибух — тікати. Я дивлюся: вона біжить. Значить, треба і мені тікати”, — розповідає Ірина.
Куди далі їхати — родина ще не знає. Евакуація стала для них несподіванкою, хоча речі вже були зібрані.
“Я писала знайомій, вона на Хмельниччині, смс, що ми виїхати не можемо. Виявляється, вона заявку дала. Хлопець приходить, а я очима блимаю на нього. Яка евакуація, якщо я вранці о шостій годині тільки зателефонувала, а вже машина приїхала. Дай, кажу, п’ять хвилин, щоб хоч би швиденько одягтися”, — розповідає Ірина.
Евакуйованих везуть до транзитного центру у Лозовій, розповідає водій-евакуаційник проєкту “Дорога життя” Євген.
“Там їм матеріальну допомогу нададуть. І якийсь час, доки їм підберуть житло, будуть там”, — говорить Євген.
За словами Євгена, заявок на евакуацію стало менше — більшість людей вже виїхали.
“Ті, хто не розуміли, що треба їхати, зараз до них доходить. Ні води, ні світла — нічого немає. Як там можна жити? І постійно літає: КАБи, шахеди, FPV — це взагалі. Окремі райони Дружківки — взагалі пішки тільки вже ходимо”, — каже Євген.
Волонтерка Ірина згадує евакуації з інших прифронтових населених пунктів та каже: навіть у найважчих умовах люди намагаються врятуватися.
“Знервовані, коли вони ще їдуть з таких ситуацій, як у Дружківці. А от коли в тому році це був Ямпіль, коли люди повзли, коли люди виходили, і просто висіли на велосипедах”, — говорить волонтерка.
Навіть ті, хто до останнього відмовляється виїжджати, додає жінка, зрештою погоджуються на евакуацію.
“Коли вони кажуть — ми не поїдемо, ти бачиш, що люди поїдуть і в 90 років. І він буде повзти, і він захоче жити”, — каже Ірина.
Ігор з родиною також виїхав із Дружківки з допомогою волонтерів. Їм вдалося забрати машину та частину побутової техніки.
“Атрибутика для виїзду цивільних, евакуація з району бойових дій. Це з давніх-давен було таке — вішали білу атрибутику. Сподіваємось на гуманність під час бойових дій”, — говорить житель Олексієво-Дружківки Ігор.
До Дружківки, каже чоловік, вони виїхали у лютому з Олексієво-Дружківки. Тепер прямують на Дніпропетровщину.
“Свій будинок покинули. Були всі умови у своєму будинку, а зараз невідомість чекає взагалі”, — каже Ігор.
Будинок родини, додає чоловік, зруйнований.
«Вулиці розбиті, селище розбите, фронт наближається”, — говорить житель Олексієво-Дружківки.
За даними мапи аналітичного проєкту DeepState, фронт від Дружківки — за дванадцять кілометрів.