Про те, як це — бути командиром елітного спецпідрозділу, і про юнацьку мрію стати військовим льотчиком, наша розмова напередодні 5-річчя поліції України з харизматичним керівником житомирського КОРДу Олексієм Литвинчуком. Розсудливий та врівноважений 39-річний капітан поліції водночас вимогливий до себе та підлеглих.
У юнацькому віці хлопець не просто мріяв, а активно готувався до вступу у військовий авіаційний вуз:
— Мій дядько був льотчиком і розповідав про їх тренування та заняття. Усе, що можна було відтворити у наших сільських умовах (Олексій Литвинчук родом з Хорошівського району Житомирщини – авт.), я робив і на момент випуску вважав себе достатньо фізично загартованим для вступних випробувань до обраного Київського інституту військово-повітряних сил.
Через об’єктивно-суб’єктивні причини, які мало залежали від хлопця, стати курсантом вузу тоді йому не вдалося. Натомість він був призваний на строкову службу до Збройних Сил. І оскільки насправді мав достатньо високу фізичну підготовку, у числі всього кількох кандидатів з області потрапив до одного з найелітніших підрозділів – 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України (Тоді, як і нині, щоб потрапити до 101-ї бригади, необхідно мати відмінне здоров’я, зріст не менше 175 см, благополучну родину, жодних проблем з поліцієюі успішно пройти низку психологічних тестів – авт.).
Півтора роки служби пролетіли швидко. Потім шестимісячне навчання у Київському училищі підготовки тоді ще міліціонерів та кілька років служби у столичному полку спецназівців міліції.
— Якщо чесно, то настав момент, коли я чітко зрозумів: треба щось змінювати. Буремний 2004-й був не останнім чинником у цьому рішенні. Я уже був одружений, народилась донька – відповідно постали питання побутового характеру.
Так, Олексій повернувся назад на Житомирщину і продовжив службу у спецпідрозділі міліції: від рядового інспектора до заступника командира взводу. За цей час встиг закінчити заочний факультет Національної академії внутрішніх справ та отримати своє перше офіцерське звання лейтенант міліції.
— 10 років у спецпідрозділі – ще та школа життя. Ти міг виїздити на масовий захід, а просто звідти мчати на затримання небезпечного злочинця. Відрядження, майже завжди незаплановані і термінові, при цьому ніколи не знаєш напевно, де опинишся і коли повернешся додому.
Навички спілкування з різними людьми, алгоритми дій у складних і нетипових ситуаціях – усе це відпрацьовували на практиці.
— Такі випробування гартують не лише тебе, а й тих, хто поряд, формують колектив, в якому можна з упевненістю розраховувати на плече товариша, — згадує Олексій.
Загартований характер та надзвичайна сила волі – і у 2016-му старший лейтенант поліції пройшов дуже жорсткий відбір до нового елітного підрозділу поліції – Корпусу оперативно-раптової дії. Першими випускниками курсу виживання та витривалості стали всього лиш 11 бійців із сотні претендентів до житомирського управління.
— Насправді у ході випробувань складалось враження, що нас намагаються довести до межі… межі витривалості і фізичних можливостей організму, але це й було цікаво — який мій максимум.
Окрім фізичних навантажень, бійці виконували вправи зі стрільби та завдання оперативного характеру, які вимагали прийняття нестандартних колективних рішень.
Можливо, цей гарт та сильний від природи характер неабияк допоможуть Олексію у лютому 2020-го, коли озброєний наркоман відкриє стрільбу по поліцейських.
Спецпідрозділ виїде на місце події, до звичайної малосімейки у спальному районі Житомира, по бойовому виклику: була стрільба, кілька поліцейських заблоковані у квартирі. Перемовини із неадекватним власником оселі розпочне заступник начальника ГУНП В’ячеслав Пашковський, а продовжить командир КОРДу Олексій Литвинчук. Обоє, лише обмінявшись поглядами, розумітимуть небезпеку агресивного наркомана з автоматом у руках. Лише згодом стало відомо, що чоловік уже був засуджений за вбивство, і його погрози масовою розправою були цілком реальними.
Капітан поліції зайшов до квартири і, демонструючи відсутність у руках зброї, максимально можливо наблизився до її власника:
— Із окремих деталей, по яким оцінював ситуацію, — це його палець на спусковому гачку автомата, наведеного на мене, і абсолютно скляні очі. У цей момент я вирішував для себе, чи взагалі варто вести з ним перемовини. Ми розмовляли хвилин 40, теми змінювались, як в калейдоскопі, і я сам дивувався своїй красномовності, але глибоко у свідомості розумів, що слід затягувати час, аби дія препаратів, під якими перебував чоловік, послабилась, і він почав більш-менш адекватно мислити, — розповідає командир. – Тактика спілкування і відпрацьовані до автоматизма навчики далися взнаки у момент, коли чоловік втратив пильність.
За мить він уже лежав на підлозі в кайданках, а його автомат був у руках поліцейських.
Уже згодом усю ситуацію проаналізували покроково та обговорили усі можливі варіанти і розвитку подій, і відповідно дій спецпризначенців, адже головне завдання — будь-який ризик звести до мінімуму.
А, зважаючи на профіль їх спецпідрозділу — затримання озброєних та особливо небезпечних злочинців, звільнення заручників, — небезпечних ситуацій вистачає.
— Головна вимога до себе і до кожного бійця — не зупинятись на досягнутому, а продовжувати розвиватись, ставити нові цілі і йти до них, опановувати незнайомі раніше заняття і ставати успішними в них. Сьогодні для спецпризначенця важливо не просто мати достатню фізичну підготовку та відпрацьовані до автоматизму, я б сказав на рівні м’язової пам’яті, навички й уміння швидко й нестандартно мислити, працювати колективно, приймати правильні рішення. А критерієм правильності дій для мене є збереження життя: якщо у ситуації є хоч один шанс, маємо його використати. Навіть якщо йдеться про того, хто сам несе небезпеку іншим. Його покарання — компетенція інших.
Тож тренуванням та заняттям поліцейські спецпідрозділу приділяють чимало часу, а ще для кожного з них обов’язковим є відвідування спортзалу. Сам Олексій Литвинчук каже, що знайомий, практично, з усіма доступними видами спорту і саме постійний різносторонній розвиток та самовдосконалення вважає запорукою успіху.
Можливо, саме ці риси характеру – наполегливість, відповідальність та внутрішня непохитність – відіграли вирішальну роль у призначенні Олексія Литвинчука у 2018 році начальником Управління КОРДу ГУНП в Житомирській області. Звісно, як керівник підрозділу, він значну частину робочого часу спрямовує на організацію його діяльності: належне функціонування та ефективну комунікацію з іншими правоохоронними структурами. Спільним навчанням з колегами надає неабияке значення:
— Оцінити власний рівень можна лише у взаємодії з іншими, так само як і отримати нові знання чи практичний досвід, тому у цьому плані ми використовуємо будь-яку можливість, аби попрацювати разом з військовослужбовцями-спецпризначенцями, у тому числі їх міжнародними колегами.
Такий підхід у підготовці дозволяє спецпризначенцям КОРДу впевнено почуватись під час виконання службових завдань. До кожного з них вони ретельно готуються і планують:
— Намагаємось отримати якнайбільше інформації, аби пропрацювати різні варіанти. Проте бути на 100 відсотків упевненим у тому, що тебе чекає, не варто: розраховуєш на себе, свої знання та вміння і плече товариша, який прикриває твою спину. Доля фарту є завжди.
На запитання про юнацьку мрію літати командир лиш посміхається:
— Я досяг багато чого, але попереду ще маю не менше амбітних і цікавих цілей. А підрозділ — це моє життя, це постійний рух і чим більше я знаю про кожного зі своїх бійців, тим краще їх розумію. Я маю родину і дітей, якими пишаюсь. Я абсолютно щаслива людина…
Відділ комунікації поліції Житомирської області