За інформацією: Суспільне Полтава.
Суспільне Полтава
Надія Бабенко та Віра Скоробогатова мешкають в одній зі шкіл Зіньківської громади на Полтавщині. Сюди жінки переїхали через повномасштабну війну із Бахмутського району Донецької області. Свої історії вони розповіли Суспільному.
Надія Бабенко
Надія Бабенко мешкала у місті Сіверськ. 6 років тому, каже, купили дім, мали господарство та город. Свого чоловіка Надія поховала 2021-го. Покинути домівку довелося після початку повномасштабної війни Росії проти України.
Надія Бабенко з онукою. Суспільне ПолтаваЯ жила біля міськради недалеко. Ракети летіли. Я город посадила, свиню покинула, курок 53, кролів 17 кинула, кішок, собак. Завчасно були документи приготовані, схопили валізу – і все. А воно як стріляє, це таке страхіття – гуп, гуп! Кухня розбита, завалений дах, вікна і двері лежать у дворі, повиривало. Це такі удари були, не описати. Я не знаю, як там "ждуни руського миру" виживають. Вдягнені спали, не миті, не купані. Як було далі там лишатися? Попрощався з усім. Образливо дуже, все життя ж наживав.
Із міста Надія виїхала з онукою 2 травня 2022-го. Допомогли це зробити волонтери. Спочатку, каже, знайшли притулок у Дніпрі, а згодом у Києві. Із 1 червня 2022-го жінка з онукою мешкають у школі в селі Артелярщина Зіньківської громади. Умови, каже Надія Бабенко, їм подобаються, але мріють повернутися у Сіверськ.
Надія Бабенко, яка переїхала з міста Сіверськ. Суспільне ПолтаваЯк би гарно не було, хто б що не казав, нам сильно хочеться додому. Розуміємо, що там страшні бої зараз ідуть, Бахмут. Лікарні нема, газу нема, світла, води нема. Це знову сидіти у погребі.
Віра Скоробогатова
Віра Скоробогатова приїхала на Полтавщину із міста Часів Яр Бахмутського району. Після початку повномасштабної війни, каже, лишатися було страшно. 1 грудня 2022-го евакуювалася із сином.
Віра Скоробогатова у кімнаті сільської школи. Суспільне ПолтаваДень і ніч снаряди шурували, вже не знали, куди ховатися, не було куди. Від вибухів труби полопалися у ванній, вода текла. Ніяк полагодити, нема людей, не було до кого звернутися. Ганчірками позамотувала, позатикала.
Допомогли виїхати родині волонтери. Із ними зв’язалися по телефону, каже Віра Скоробогатова.
Віра Скоробогатова зі сльозами згадує про свій дім. Суспільне ПолтаваСказали: "Будьте готові. З Бахмута будуть сім’ю забирати, і ви будьте готові. Майже нічого не беріть, вам усе дадуть". Волонтер приїхав і каже: "Я годину у Бахмуті чекав, не прийшла ця родина, бо там усе вже перебите". Нас майже без речей всунули в машину і вивезли волонтери, служба "Людина в біді".
Із собою Віра Іванівна привезла також кота. Його, каже, не могла лишити самого у місті Часів Яр. Повертатися, за словами жінки, більше нікуди – їхній будинок та будівлі навколо зруйновані через обстріли.