пункт пропуску Мокрани-Доманово на білорусько-українському кордоні. фото з відкритих джерел
Після трьох з половиною років війни дорога через гуманітарний коридор Мокрани – Доманово залишається фактично єдиним способом для мешканців тимчасово окупованих територій виїхати на підконтрольну Україні територію.
Шлях цей важкий – довгі збори, фільтрації, перевірки, нічні переходи і постійний страх не пройти контроль. Але мелітопольці продовжують їхати, незважаючи на всі ризики.
«Готувалися півроку, боялися фільтрації»
Мешканка Мелітополя, яка виїхала з родиною наприкінці вересня, розповіла, що готувалися до поїздки півроку:
«Ми їхали всією сім'єю — чоловік, дружина, дитина, бабуся і навіть кіт. Дорослі мали українські та російські документи, у дитини було два свідоцтва про народження. Ми заздалегідь уточнили всі нюанси, тому що головне — пройти фільтрацію без проблем».
За її словами, на російській стороні задавали стандартні питання: куди, на скільки і до кого їдуть.
«Атмосфера була напружена, але без тиску. Можливо, пощастило, тому що з нами була маленька дитина».
Українські прикордонники знову вилучають російські паспорти
Ті, хто пройшов цей шлях нещодавно, стверджують, що українські прикордонники знову почали вилучати російські паспорти. Без них потім неможливо ні повернутися в окупацію, ні оформити житло, ні продати нерухомість. Раніше подібні випадки фіксувалися регулярно, але в останні місяці про них майже не повідомлялося. Тепер, судячи з розповідей, практика повертається.
Втім, за словами очевидців, все залежить від зміни. Українські прикордонники зазвичай лояльні і запитують, чи потрібен людині російський паспорт, якщо відповідають, що потрібен, то не забирають. Після перетину білоруської частини шляху сім'я пішки пройшла близько двох кілометрів до української сторони:
«Коли побачила українську стелу, емоції просто захлеснули. Наші прикордонники допомогли, пояснили, де оформити допомогу, де можна відпочити. Потім волонтери відправили нас автобусом до Ковеля».
«Бабусі 87 років, вона майже нічого не бачить, але все пройшла»
Ще одна історія — про літню жінку, яка виїхала з Мелітопольського району на початку жовтня:
«Бабусі 87, вона майже нічого не бачить. Довго боялася, але зважилася. В дорозі водій зупинявся, щоб пасажири могли поїсти і перепочити. На білоруському кордоні перевіряли речі і документи, але без причіпок — мабуть, з поваги до віку».
Коли літня жінка дійшла до української сторони, їй допомогли прикордонники:
«Наші взяли коляску, допомогли дійти до пункту. В Україні її зустрічали родичі. Сказала, що дорога важка, але все було організовано спокійно і чітко».
Незважаючи на небезпеку, тисячі мелітопольців продовжують шукати спосіб вибратися з окупації. Для багатьох цей шлях — не просто дорога додому, а перевірка на витривалість і віру в те, що Україна все-таки починається відразу за шлагбаумом.