Наше інформаційне поле остаточно втрачає адекватність оцінок. І це небезпечна тенденція, яка може відображати не тільки все дедалі зростаючий суспільний відрив від реальності, але і когнітивні похибки, які можуть впливати на центри ухвалення військово-політичних рішень.
Сьогодні (27 березня – Ред.) частина сайтів, а особливо телеграм-каналів, розповсюдили новину під заголовком: «Китай засудив розміщення ядерної зброї Росії в Білорусі». Якщо почитати навіть цю новину довше заголовка, то чорним по білому там міститься досить стислий коментар МЗС Китаю щодо цього. Дослівно він звучить так:
«П’ятого січня минулого року лідери держав, які мають ядерну зброю, виступили зі спільною заявою, в якій говорилося, що неможливо виграти або вести ядерну війну. У заяві наголошувалося, що слід уникати воєн між державами, які мають ядерну зброю, і варто знижувати стратегічні ризики».
Жодного слова засудження в заяві немає. Більше того, я вважаю, що розміщення ЯЗ в Білорусі є дією, яка узгоджена Москвою з Пекіном.
Давайте розберемо цю заяву. В ній є один надважливий момент: слід уникати воєн МІЖ ЯДЕРНИМИ державами. Не воєн загалом, а саме між ядерними державами. Якщо розглядати фразу «знижувати стратегічні ризики» з цього боку, тримаючи в умі попередні заяви Пекіна щодо того, що саме США та Захід роздмухує війну надсилаючи зброю до України, то якраз розміщення ЯЗ в Білорусі є процесом «зниження стратегічних ризиків». Бо це створює додаткову загрозу для країн НАТО, а отже сприяє стримуванню «натівського мілітаризму», змушуючи країни НАТО та Україну зважати на новий безпековий фактор-загрозу.
В цьому суть китайської заяви. Це заява НА ПІДТРИМКУ дій Росії, не навпаки. Ядерна зброя в Білорусі є стримуючим фактором і для нас, в разі нових агресивних дій Росії з Півночі. Нагадаю, що Лукашенко нещодавно був в Пекіні. В цей час процес підготовки Білорусі до розміщення ЯЗ вже почався. І це не могло не бути однією з тем розмови Лукашенко із Сі.
Ви помітили, до речі, що з публічної комунікації Пекіну зникли згадки про «мирний план». Всі чомусь трактують це як поразку Сі. Але ні, мені здається, що Сі з Путіним розпрацювали та узгодили спільний план тиску на США та Європу. І розміщення ЯЗ в Білорусі – перший етап реалізації цього плану.
В мене немає готової відповіді на те, як потрібно реагувати на ці виклики. Але перед тим, як випрацьовувати модель реакції треба прийняти реальність. А реальність така, що Китай остаточно перейшов зі статусу спостерігача у війні в статус союзника РФ. І що за посередництвом РФ Китай буде реалізовувати політику по підриву позицій та єдності євроатлантичного світу. І агресія Росії проти України є головним важелем реалізації цієї політики.
Для початку нам треба було б сформулювати чітке бачення цих нових обставин та через дипломатичні канали артикулювати це бачення нашим союзникам. Китай поволі буде йти далі у підтримці Росії. І нам з партнерами треба було б розуміти, як діяти в цій новій реальності. Випередити тренди, які набули обрисів, і реагувати проактивно, а не реактивно.
Але навіть постановка проблеми та задачі потребує неполітизованої, відстороненої експертизи. Потребує виходу з тих інформаційних парадигм, в які наше політично керівництво занурило суспільство, і перш за все – самих себе.
Є така аксіома: найбільша помилка – самому повірити у власну пропаганду. І, мені здається, що це з нами усіма вже відбулося. І якщо реальність загрожує комфортній картині світу – тим гірше для реальності!