Якщо після обміну полоненими та заручниками Ізраїль та Хамас, зрештою, за міжнародного посередництва та вимушеного збройного нейтралітету Ірану, підпишуть мирну угоду, то Захід візьметься за Україну та Росію, за організацію мирної угоди, щоб про себе не думав Путін.
Для Путіна припинення війни в Україні вкрай невигідно, бо він не досяг своєї головної мети всередині Росії — продовження режиму абсолютного правління, режиму особистої влади замість перспективи перерозподілу влади і власності на користь якогось «політбюро» — групи російських політиків, олігархів і силовиків, що складаються зі старих. та нових його соратників, друзів та лоялістів. Тому Кремль усіма силами чинитиме опір згасанню палестино-ізраїльського конфлікту, так само як і успішним мирним переговорам з Україною, які вимагатимуть від Путіна поступок і компромісів і в будь-якому разі сильно вдарять по його політичній перспективі та абсолютній владі над Росією.
Активні спроби могутнього близького друга Путіна Патрушева реалізувати керований процес передачі влади Наступнику має менше шансів на успіх, як і запеклі спроби Путіна утримати абсолютну владу будь-яким шляхом.
Швидше за все, Росія рухається до зміни влади шляхом створення формально колективної форми управління країною (Політбюро), політичного режиму — «путінізм, без Путіна». Але закінчення війни одна із умов такого розвитку подій.