Згідно з усередненими даними — від The Hill — багатьох соцопитувань на рівні країни в цілому наразі попереду Гарріс 49,8%:46,4%, але це анічого не означає, бо в Штатах все вирішують штати, а не країна (А. Гор і Х. Клінтон можуть про це розповісти із подробицями відповідно 2000 і 2016 років).
За межами 7 мінливих штатів Гарріс має перевагу, що складає в перерахунку на голоси у колегії, яка обирає президента, 226:219, і все залежить від решти 93 голосів від цих 7 ключових штатів.
За інформацією від того ж видання більш-менш переконлива різниця з цих 7 штатів є лише у Вісконсині й Неваді — в обох на користь Гарріс, що надає їй ще 10+6=16 голосів, з урахуванням яких маємо 242:219 на її користь, і все залежить від решти 77 голосів від решти 5 доленосних штатів.
Так от, у кожному з цих 5 вирішальних штатів Трамп значно покращив свої показники, збільшивши перевагу у Джорджії, Північній Кароліні і Аризоні й зменшивши відставання у Пенсильванії й особливо — у Мічигані, в якому відіграв цілий відсоток і тепер відстає там лише на 0,2%.
Поки що від цих 5 штатів Гарріс має 19+15=34 голоси у колегії, а Трамп 16+16+11=43 голоси, що разом з усіма іншими — див. вище — дає 276:262 на користь Гарріс.
Однак якщо Мічиган з його 15 голосами у колегії ще трошечки хитнеться й Гарріс його хитку перевагу втратить, загальний рахунок одразу перетвориться на 261:277 вже на користь Трампа.
Загальнонаціональну перевагу вона, скоріш за все, збереже, але від поразки за голосами в колегії це тоді не врятує. Все може залежати від кількох сотен виборців у Мічигані. (Нагадаю, що молодший Буш зайшов 24 роки тому у Білий дім завдяки перевазі у Флориді всього у 537 голосів, тобто менше за 0,01% від тих 6 мільйонів, хто голосували у цьому штаті.)