Та є нюанси: філософію сміливості сповідують насамперед Франція, Німеччина та очільники європейських інституцій. Тоді як країни-реципієнти побоюються скорочення дотацій від Євроспільноти.
Дебати про розширення ЄС розпочнуться вже найближчим часом. Західні медіа повідомляють, що Єврокомісія оголосить у жовтні, чи рекомендуватиме вона розпочати офіційні переговори з Україною та Молдовою щодо набуття членства. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн озвучила дещо іншу інформацію: комісія висуне свої ідеї з нового року. Дискусійний кейс уже фактично сформований, і виглядає він так:
Держави-члени Європейського Союзу відверто побоюються багаторічної війни в Україні. Також вони не хочуть брати на себе цілковиту відповідальність за відбудову нашої держави. Адже доля президентських виборів у США сьогодні не прогнозована, і Білий Дім за правління республіканця може дистанціюватися від попередніх обіцянок нинішнього лідера США Джо Байдена щодо післявоєнного відновлення нашої країни — уже члена Спільноти.
Наших найближчих сусідів по ЄС турбує сільськогосподарська потужність України. Українське збіжжя вже зараз стало каменем спотикання у взаєминах з Польщею, Румунією і та ін. Після вступу Києва до Союзу, вітчизняним аграріям буде значно простіше конкурувати за європейські ринки.
Прогнозованим викликом є можливе повернення до Білого Дому Дональда Трампа: попередня його каденція усіяна економічними суперечками з Євросоюзом, які ризикували перерости в тарифну війну. Україна як новий член Спільноти, потребуючи дотацій, вплине на конкурентоздатність ЄС. Плюс, — прогнозується економічне протистояння з Китаєм.
Найближчим часом усі 27 держав вимушені будуть активніше співпрацювати в царині оборони, фінансувати свої спільні воєнні програми. (https://t.me/orestokratiia/857) Водночас деякі члени, як от Іспанія, можуть з реципієнта перетворитися на донора Брюсселю.
У перекладі з дипломатичної мови українською це означає гіпотетичний намір лідерів ЄС відмовитися від прискореного вступу Києва до своїх лав.
Панівна на сьогодні думка озвучена президентом Ради ЄС Шарлем Мішелем (це той, який дуже подібний на Шмигаля): він закликав прийняти «до сімʼї» Україну і Молдову в пакеті з шістьма західнобалканськими країнами, а саме розширення провести до 2030 р.
Дата «до 2030 р.» офіційно пояснюється тим, що Спільнота повинна провести радикальні внутрішні реформи, а це, ймовірно, спровокує роки боротьби між нинішніми членами ЄС. «Нам потрібно буде подумати, як працюватимуть наші інституції – як виглядатимуть парламент і комісія. Нам потрібно обговорити майбутнє нашого бюджету – з точки зору того, що він фінансує, як він фінансує і як він фінансується. І ми повинні зрозуміти, як забезпечити надійні зобов’язання у сфері безпеки у світі, де стримування має більше значення, ніж будь-коли», – фон дер Ляєн.
Сказане зовсім не означає, що в ЄС немає прихильників швидкого прийняття нових членів, в тому числі — й України. Та ж сама фон дер Ляєн зазначила, що ЄС не повинен чекати на зміни в Договорі про Євросоюз, щоб просунутися вперед зі розширенням.
У будь-якому разі: забюрократизований Брюссель розпочав складний процес інституційного перетравлювання нової геополітичної ситуації, і відверто заявляє про необхідність відповісти розширенням «своєї сімʼї» на імперську агресію кремля. Тоді як на дату приєднання «до сімʼї», гадаю, можна буде повпливати.
Підписуйтеся на «Орестократію». (https://t.me/orestokratiia)