Музею Вінниці передали рідкісний план території Вінницького православного жіночого монастиря Благовіщення, який нині зберігається у фондах Державного архіву Хмельницької області.
У Музеї Вінниці розповіли, що план монастиря складений 1834р. землеміром Войцехом Хмеліовським, скопійований та підписаний 16 січня 1835 р. присяжним землеміром Літинського апеляційного суду Іваном Хмеліовським. «План геометричний монастиря і юридики Вінницького дівочого чернечого монастиря в Подільській губернії в повітовому місті Вінниці» замовила ігуменя монастиря Анфіса. Його розміри – 42,8 х 60,5 см; масштаб: в 1 дюймі (бл. 2,54 см) – 10 сажнів (бл. 21,34 м).
Також на сторінці Музею Вінниці можна детальніше розглянути розписаний план, який створений старшою науковою співробітницею музею пані Вікторією Колесник.
Історія Вінницького жіночого монастиря
«Православний жіночий монастир чину св. Василія Великого з церквою Благовіщення Пресвятої Діви Марії заснований у Вінниці за привілеєм короля Речі Посполитої Владислава IV від 20квітня 1635 р. Привілей виданий на прохання королівського секретаря, брацлавського підсудка Михайла Кропивницького. Фундатор набув ділянку для монастиря, розташовану дещо віддалено від міської забудови, але захищену із заходу міським острогом. У XVIII ст. монастир став унійним. Тридільну дерев’яну церкву Благовіщення Пресвятої Діви Марії освячено 8 січня 1723 р. з благословення греко-католицького митрополита Атанасія Шептицького. Церква – невелика за розмірами, з дубового дерева, покрита ґонтом – не мала окремої міської парафії та забезпечувала духовні потреби черниць.
Відповідно до фундаційного запису Михайла Кропивницького 1639 р., джерело утримання монастиря становили 300 злотих щорічних виплат з прибутків його маєтку в с. Латанцях (нині частина с. Тростянця Вінницького р-ну) і подаровані монастирю ставок і млин у тому ж селі. Втім, через тривалі судові процеси, пов’язані з фундушем, василіянки мали проблеми з матеріальними засобами і навіть мусили в 1779 р. залишити свій вінницький осідок. У 1786 р. (за деякими джерелами, 1784 р.) чотири василіянки повернулися до Вінниці.
У 1795 р. Благовіщенський жіночий монастир переведено у російське синодальне православ’я. Його зараховано у штат другокласного монастиря з невеликою платнею від уряду. У 1796 р. до нього приєднано «з рухомим і нерухомим майном» скасований василіянський осідок у с. Рожку Літинського повіту. Того ж року в комплексі було збудовано ще одну церкву – теплу (з опаленням). Згідно з топографічним описом 1799р., у монастирі було 14 черниць.
У 1845 р. вінницьких черниць перевели до величезного мурованого комплексу – скасованого тринітарського монастиря в містечку Браїлові. Примітно, що після переведення до Браїлова монастир надалі називався «Вінницьким», однак вже не Благовіщенським, а Свято-Троїцьким, оскільки у новій обителі був храм Святої Трійці (колишній тринітарський костьол). Варто зазначити, що вінницька садиба залишилася у власності монастиря. Холодну церкву в 1850 р. було перенесено до с. Зарванці та освячено на честь святої Параскеви як парафіяльний храм, а теплу церкву «через ветхість» розібрано. Деякі будівлі здавалися в оренду.
У праці Олександра Бирулі «Архітектурна історія Вінниці» вміщено опис садиби наприкінці 1920-х років: «До останнього часу можна бачити стовпики та будиночки з хрестами на місці колишніх церков. Зі всіх будинків монастиря залишився в первісному його вигляді довгий глино-дерев’яний житловий будинок […] вкритий ґонтою, де було 12 келій; під першим поверхом є ще один наполовину в землі. […] Його архітектура є цікавий зразок звичайного будівництва тої доби. Маленькі кімнати, криті ґанки перед кожним приміщенням криві, погано оброблені дерев’яні частини будинку, обмащені глиною». У згаданій праці також вміщено зображення цієї будівлі.
Насамкінець зауважимо, що приміщення келій давнього монастиря у значно перебудованому вигляді збереглися дотепер на вулиці, якій у 2015 р. повернуто історичну назву – Монастирська», — розповідають у музеї Вінниці.
Вінниця.info, фото – Музей Вінниці