Іноді спадкодавець може позбавити спадкоємців права на спадщину. Проте, для захисту цієї вразливої категорії спадкоємців передбачена обов’язкова частка у спадщині, яка гарантує їм певний мінімальний обсяг спадщини незалежно від рішення спадкодавця.
Дане питання окреслене та знайшло своє рішення у статті 1241 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
На нашу думку , варто розʼяснити категорії спадкоємців. Малолітніми особами вважається дитина до досягнення нею 14 років. Неповнолітньою вважається особа у віці від 14 до 18 років.
Непрацездатними вважаються особи, які досягли пенсійного віку, або особи з інвалідністю І, ІІ, ІІІ груп, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку зі втратою годувальника відповідно до закону, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.
Якщо ж особа досягла пенсійного віку, але продовжує трудову діяльність, вона не позбавляється права на обов’язкову частку у спадщині. Осіби, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії на пільгових підставах, право на обов’язкову частку у спадщині не виникає.
Спадкоємці інших черг, а також онуки і правнуки спадкодавця, батьки яких померли до відкриття спадщини, не мають права на обов’язкову частку при спадкуванні за заповітом.
Право на обов’язкову частку – це суб’єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (ст. 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту.
Право на обов’язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов’язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов’язкову частку. Але, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку, то вони мають право звернутися з відповідним позовом до суду.
Спадкоємець може відмовитися від права на обов’язкову частку у спадщині, подавши нотаріусу заяву про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст ст. 1241 Цивільного Кодексу України йому роз’яснено і він не претендує на одержання обов’язкової частки у спадщині.
Отож, закон закріплює право фізичної особи призначити спадкоємців шляхом складання заповіту і розподілити спадкове майно, майнові права та обов’язки на свій розсуд. А отже і законодавством визначено право певних осіб на отримання частки спадкового майна, незалежно від змісту заповіту закон гарантує визначену частку спадщини, яка називається обов’язковою часткою.
Отже ,з огляду на вищенаведене законодавство , ми радимо сторонам для належного переходу права власності виключно на визначену особу (чи осіб) все ж таки оформити договір дарування чи договорі довічного утримання чи спадковий договір. Докладніше про них ми розповімо в наступних публікаціях.
За детальною інформацією просимо звертатися за номером:
(050)6283875, (093)4048911, (067)8814676. Адреса: Г.Полуботка ,10, приватний нотаріус, доктор філософії в галузі права, академік ГО «Академії нотаріату України» Красногор О.В.
Tags