Спроба чиновників з Ніжинського району відкоригувати історію викликала спротив місцевих небайдужих жителів, які звернулися до Інституту національної пам’яті, пише «Європейська Україна» з посиланням на представника УІНП у Чернігівській області Сергія Бутка.
За словами історика, до Інституту національної пам’яті надійшло прохання відреагувати на заяви на наміри керівника Ніжинської районної державної адміністрації.
Люди, більшість з яких – учасники бойових дій та волонтер в сучасній російсько-українській війні – повідомили, що минулого тижня в приміщенні РДА під час наради з національно-патріотичного виховання очільник району наголосив на тому, що загиблі воїни в АТО, в Афганістані (війна 1979-1989 років) та Угорщині (вторгнення радянських військ у 1956 році) є однаковими героями.
Також громадськості стало відомо, про наміри чиновника створити дві експозиції на вході в будівлю Ніжинської РДА – одна присвячена воїнам АТО, а інша – учасникам війни в Афганістані.
Сергій Бутко висловив позицію Українського інституту національної пам’яті з цього приводу.
По-перше, він звернув увагу на те, що учасники Антитерористичної операції (2014–2018) та Операції об’єднаних сил (2018 – дотепер) – захисники України у оборонній війні країни проти російських загарбників. Тобто – особи, що брали участь у боротьбі за незалежність України.
По-друге, що стосується «афганців», то вони за визначенням – військовослужбовці армії та інших силових структур СРСР, що брали участь у агресії Радянського Союзу проти суверенної держави.
«Учасників цієї загарбницької війни СРСР, як і інших, називали «воїнами-інтернаціоналістами», – нагадує історик. До цього списку входять як учасники радянсько-афганської війни 1979-1989 років, так й інших збройних конфліктів. Зокрема, члени Інтернаціональних бригад у ході Громадянської війни в Іспанії (1936–1939 роки), окупанти Угорщини (1956 рік) та Чехословаччини (1968 рік).
Всі ці події подавалися радянською владою та пропагандою як «надання інтернаціональної допомоги», але по суті були нічим іншим, як військовим втручанням у суверенітет незалежних держав.
Сергій Бутко наголошує: ставлення держави щодо цієї категорії українських громадян регулюється Указом Президента України від 11 лютого 2004 року, в якову вказано: «вшанування громадян України, які виконували військовий обов’язок на території інших держав».
«Солдати та офіцери, яких ПРИМУСИЛИ воювати в Афганістані та інших державах, виконувати каральні функції (Угорщина 1956 року, Чехословаччина 1968 року), однозначно оцінюємо як ЖЕРТВ, гарматне м’ясо агресивної зовнішньої політики злочинного комуністичного режиму. Нічого героїчного в тих війнах НЕ було», – пояснює історик.
За його словами, відзначати їх учасників можна лише за таких умов:
• вони НЕ здійснили військових злочинів, злочинів проти людяності, злочинів проти цивільного населення;
• за виключно особисті людські якості, військову майстерність, виучку;
• за дії для рятування своїх поранених товаришів, цивільного населення в бойових умовах.
Вшановувати від імені держави громадян України – колишніх учасників загарбницьких війн СРСР допустимо за:
• внесок у розвиток держави Україна;
• внесок у розбудову Збройних Сил, інших силових структур України;
• за участь у миротворчих операціях ООН;
• за вагомий внесок у захисті України в сучасній російсько-українській війні.
Виходячи з цього, представник УІНП у Чернігівській області констатував, що прирівнювання державними службовцями та посадовими особами борців на незалежність України з мешканцями УРСР, які змушені були, виконуючи військовий обов’язок, брати участь в реалізації агресивної зовнішньої політики СРСР – злочинного комуністичного режиму, однозначно суперечить засадам Української державності, державній політиці. На його думку, саме цьому не варто поруч розміщувати пам’ятні стенди/експозиції про Героїв російсько-української війни – Захисників України та учасників загарбницьких війн СРСР.
«У назві стенду/експозиції про українців – учасників агресії СРСР проти Афганістану обов’язково необхідно вказати, що вони є жертвами агресивної зовнішньої політики Радянського Союзу – комуністичного тоталітарного режиму. Відповідно назва має відповідати змісту стенду, – резюмував історик.
***
Український та інші народи СРСР за імперіалістичні амбіції московських вождів у чужій країні – Афганістані – тільки за офіційними даними заплатили більше 15 тисячами життів своїх синів на виконання цього самого «інтернаціонального обов’язку». Ще 54 тисячі осіб було поранено.
Європейська Україна