фото з відкритих джерел
Навколо переговорів про можливу мирну угоду між Росією та Україною розгорається нова хвиля обговорень. Агентство Reuters опублікувало матеріал про мирні пропозиції США, які були представлені на переговорах у Парижі.
У цьому документі містяться пункти, які можуть трактуватися як поступки Росії — але в реальності, на думку експерта з питань вивчення Росії, політичного аналітика Ігара Тишкевича, частина цих «поступок» заздалегідь була закладена Кремлем як предмет можливого торгу.
Що пропонує американський план
Згідно з текстом, який опинився в розпорядженні Reuters, США пропонують юридично визнати анексію Криму Росією, а також де-факто прийняти російський контроль над територіями, зайнятими після 2022 року. Однак у проєкті також фігурують вимоги про повернення під контроль України низки територій, серед яких:
- частина Херсонської області — район Каховської ГЕС і Кінбурнська коса;
- окремі окуповані ділянки Харківської області (близько 200 кв. км);
- повернення Запорізької АЕС під контроль України (під наглядом США);
- забезпечення безпечного проходу через Дніпро.
Ці пункти подаються як результат тиску на Росію і дипломатичного успіху США. Однак, як зазначає експерт, подібні «поступки» були заздалегідь передбачені Кремлем і відображені в бюджетному плануванні РФ ще в серпні 2024 року.
Чому саме ці території?
Фінансовий аналіз російського бюджету на 2025 рік показує, що Кремль не поспішає з капітальними вкладеннями в Херсонську область, а щодо Запорізької переносить значні витрати на 2026 рік і далі. Це явний сигнал: Москва розглядає ці регіони як «розмінну монету» на випадок несприятливого розвитку подій або необхідності швидко «заморозити» війну. Для порівняння, у Донецьку та Луганську області, а також на утримувану частину Запорізької, Росія активно завозить військових, чиновників та інвестує в інфраструктуру, а в Херсонській і частині Запорізької — витрати мінімальні й відкладені.
"Росія не поспішає з капітальними вкладеннями в Херсонській області і переносить витрати по Запорізькій на 2026 рік. Це дозволяє припускати сприйняття цих регіонів Кремлем як «розмінної монети», якщо війна піде за вкрай небажаними для Росії сценаріями", — зазначає аналітик.
Кремль заздалегідь готувався до торгу
Експерт підкреслює: те, що зараз подається як дипломатичне досягнення США, в реальності було частиною сценарного планування Москви. Кремль від початку не розглядав утримання всієї Херсонської або всієї Запорізької області як безумовну мету, а тому не вкладав туди значних ресурсів. Це підтверджується як бюджетними перекосами, так і структурою програм із компенсацій, будівництва житла та підтримки нових «жителів» окупованих територій.
На думку аналітика, навіть якщо Кремль погодиться на часткове повернення територій, не йдеться про повне звільнення Херсонської чи Запорізької областей. Росія продовжить утримувати стратегічно важливі райони, де вже створено військові бази, завезено управлінців і проводиться політика асиміляції — передусім, це південь і схід Запорізької, а також лівобережжя Херсонщини.
Чому Мелітополь — «червона лінія» для Кремля
На відміну від Херсонської та частини Запорізької областей, Мелітополь має унікальне стратегічне положення. Місто є найважливішим транспортним вузлом, центром логістики та військової інфраструктури на півдні України. Через Мелітополь проходять ключові залізничні та автомобільні маршрути, що зв'язують російські території з Кримом і Донбасом.
Експерти зазначають, що саме тому про можливу поступку Мелітополя в переговорах практично не йдеться. Кремль вкладає значні ресурси у зміцнення контролю над містом, завозить туди військових, управлінців і спеціалістів, а також реалізує масштабні проєкти з «інтеграції» та «асиміляції» населення.
Таким чином, «поступки» Росії — це не стільки результат тиску, скільки заздалегідь прорахований сценарій, що дає змогу Кремлю зберегти контроль над ключовими регіонами і видати частковий відхід за компроміс. Для України це сигнал: Москва готова торгуватися окремими територіями, але не збирається відмовлятися від стратегічних плацдармів і продовжує політику насильницької інтеграції окупованих земель.