Олександр Паращук. Колаж Суспільне Чернівці
10 років тому підприємець Олександр Паращук покинув своє придорожнє кафе під Хотином і поїхав на Майдан до Києва. Наважився, коли побачив історію Сергія Нігояна. У ніч на 21 лютого Паращук отримав своє перше поранення — вогнепальне уламкове.
Далі були осколкові поранення поблизу Дебальцевого та Бахмута. Але щоразу після лікування Паращук повертався на фронт. За цей час втратив понад 100 побратимів. Спільні фото, їхні голосові повідомлення та номери телефонів Олександр зберігає досі. У десяті роковини початку російського збройного вторгнення до України Суспільне Чернівці розповідає історію військового, який на фронті з 2014 року.
2014 рік. Поранення на Майдані. Вступ у перший батальйон. Поранення на Донбасі.
До подій на Майдані Олександр орендував придорожнє кафе в Атаках. Там на плазмі дивився цілодобову трансляцію подій з Києва.
"До Майдану я був пересічним громадянином — підприємцем, який жив по тодішньому устрою, тобто хабарі, всі тоді так жили. Коли в центрі Києва загинули люди — змінилася свідомість. Взяти Нігояна, вірменина за національністю, який віддав своє життя. Я зібрався та поїхав на Майдан. Коли зайшов на його територію, став в лави й вже було відчуття, що в лінії оборони", — каже Паращук.
У ніч на 21 лютого на Майдані Олександр отримав своє перше поранення. В нього кинули дві гранати — одна розірвалася під ногами, інша за спиною. Тоді побратими затягнули Паращука в Михайлівський собор, де хірурги надали першу допомогу. Була контузія, роздроблена нога та поранені ребра.
УНІАН
"Вдень 21 лютого не було інформації, що Майдан переміг, а поранених було дуже багато. Поранених з собору почали кудись вивозити. Були випадки, що людей забрали й потім їх ніхто не бачив. Але побратими тоді доставили мене на вокзал. Всі ховали руки, бо чорна сажа в’їдалася в нігті. І "мусора" вичисляли по цьому, затримували, й ті люди теж десь пропадали", — розповідає Паращук.
Революція Гідності. Фото: Брендан Гофман
Коли Олександр приїхав додому — у лікарню не йшов, бо підозрював, що її контролювали. Тому позичив гроші, знайшов знайомого лікаря й отримував системи від закритої черепно-мозкової травми.
"Потім Майдан переміг і почалися зміни. Мене записали в лікарню з бойовим пораненням. Я лікувався, поки не анексували Крим. Далі я вже не зміг бути в госпіталі. Написав заяву за сімейними обставинами й поїхав на Київ, тоді ж формувався батальйон "Київська Русь" і я став його бійцем", — розповідає Паращук.
Фото надав Олександр Паращук
24 серпня під час ближніх боїв на Донеччині поблизу Дебальцевого Паращук отримав друге поранення. Він з побратимами заїхав в тил до ворога — в їхню базу. Так сталось, тому що для укріплення оборони мали закріпитись на певному відрізку шляху залізниці. Але проїхали його, бо інтернет не працював, а карти були застарілі — радянські.
"Зав’язався бій і я там отримав поранення. Одне зі складних — в шию. З першого бою в живих, крім мене, ще двоє лишилося. Інші за ці 10 років війни загинули", — каже Паращук.
Після цього поранення Паращук лікувався майже пів року.
Фото надав Олександр Паращук
Також у 2014 році Паращук познайомився з Барсом — добровольцем, "кіборгом", який пізніше оборонятиме Донецький аеропорт та стане Народним Героєм України. У листопаді 2022 року Паращук попрощався з Барсом:
2015 рік. Повернення на фронт. Поранення під час відходу з Дебальцевого. Демобілізація.
Паращук повернувся на фронт у 2015 році, коли підрозділ відходив з Дебальцевого.
Українські військові залишили Дебальцеве 18 лютого 2015 року. Бої за дебальцевський виступ тривали з 21 січня. Приблизно 5 тисячам військових протистояли вчетверо більші сили противника. Місто оточили з трьох сторін, обстрілювали житлові квартали з артилерії та танків. У ніч з 17 лютого українські війська почали відхід з Дебальцевого, він тривав більш ніж добу. Виходили невеликими колонами, різними маршрутами під вогнем ворога.
Вихід з Дебальцевого, лютий 2015 рік. Associated Press. Associated Press
"Підрозділ підняли, коли був так званий плановий відхід. Тому всі ті, хто був госпіталях і міг тримати зброю, почали з’їхатися назад витягувати своїх хлопців. Там я отримав третє поранення", — розповідає Паращук.
Після третього поранення Олександр відновлювався, а батальйон перейшов до складу ЗСУ. Почали працювати поблизу Попасної. Пізніше була спроба перемир’я. Паращук демобілізувався.
Фото надав Олександр Паращук
2016 рік. Вступ у "Да Вінчі"
Завдяки зв’язкам з Майдану Паращук сконтактував з Дмитром Коцюбайлом. Тоді 16 чоловіків поїхали у першу штурмову роту до Дмитра Коцюбайла. Тоді були в авдіївській промзоні.