Впродовж своєї історії, наше місто неодноразово переживало, як епохи стрімкого розвитку, так і часи занепаду. Але навіть у найтемніші часи люди ніколи його не полишали. А разом з ними народжувалися, жили та зникали і назви місцевостей та районів. Деякі з назв, однаково були б зрозумілими, як містянину часів Київської Русі, так і сучасникам. А про деякі залишилися поодинокі згадки.
Ми продовжуємо цикл матеріалів про історію назв локацій Чернігова. Як найдавніших, так і сучасних.
Де загубився чернігівський Поділ
Назви районів та місцевостей можуть існувати тисячоліттями. Але в той же час, це не означає, що в один момент вони не зникнуть. Наприклад, така доля спіткала чернігівський Поділ.
Аж до 19 століття Подолом у Чернігові називали територію від Троїцького монастиря, до Валу. Нині ж, цей район відомий чернігівцям, як Лісковиця. Звідки виникла ця назва? Так називали урочище, яке знаходилося на теориторії тогочасного Подолу. Це ім’я, скоріш за все, воно отримало через велику кількість ліщини, яка там росла.
Впродовж століть Лісковиця згадується у документах виключно, як невелике урочище на Подолі. Але вже у 19 столітті ця назва охопила весь район витіснивши з пам’яті людей його попередню назву.
Поділ, або ж сучасна Лісковиця, завжди був дуже заселений, а тому в уявленні людей поділявся на менші частини. Інколи, з не дуже приємними для його жителів назвами.
– По дорозі до Троїцького монастиря був район, що називався Вовча слобода, –розповів Олександр Бондар. – Як зазначають автори 18-19 століть, нормальні люди там не ходили.
А ось неподалік місцини, яку мизнаємо під назвою Маліїв рів, колись був район, що називався Київська застава. І, як ви можете здогадатись, саме там починалася давня дорога до Києва.
Чи жили бобри на Бобровиці
Територіально, більша частина нинішнього Чернігова знаходиться на місті колишніх сіл та хуторів. Значна частина районів міста успадкували свої назви саме від сіл на місці яких вони й постали. Один з таких – і район Бобровиця.
Приблизно, він простягається від Десни на півдні та «ЧеЗаРи» і «Сіверянки» на півночі, від вулиці Кільцевої на заході та Новоселівки на сході. Саме ця частина міста колись і була селом Бобровиця, яке увійшло до складу міста в 1973 році.
Втім, Бобровиця не завжди знаходилася в цих межах, і має більш давню історію ніж можна було б подумати. Дослідники припускають, що вонаведе своє походження від літописного Гуричева, який вперше з’являється на сторінках історії 25 серпня 1078 року. Для нас ця назва видається досить дивною. Втім, вона походить від тогочасної форми імені Гургій, тобто Юрій і скоріш за все вказувала на наявність у містечку або селищі церкви Святого Юрія.
Загалом, Гуричев згадується у літописах кілька разів і потім зникає на кілька сотень років. А в 17 столітті неподалік тогочасного Чернігова з’являється село Бобровиця. За тодішніми мірками, воно було досить великим. Адже, наприклад, у 1648 році в ньому налічувалося 40 дворів. Для порівняння, в самому Чернігові було 250. Але чому дослідники вважають що Бобровиця постала на місці літописного Гуричева? Визначити це допомогло те, що в селі була побудована церква Святого Георгія, тобто Юрія. Та й в народі Бобровицю тривалий час паралельно називали Юр’ївкою. А враховуючи те, що територія Чернігова та його околиць ніколи в історії не була цілком безлюдною, то пам’ятати про Гуричев було кому.
Відома ж нам назва Бобровиця з’явилася через те, що у ньому жили козаки, які займалися полювали на бобрів.
– Справа в тому, що на бобрів не можна було полювати просто так,– розповів Олександр Бондар. –Бобер, в уявленні того часу вважався рибою, а отже м’ясо цієї тварини можна було їсти під час посту. Тому полювання на бобрів регулювалося церквою і для цього потрібні були спеціальні дозволи.
До того ж, тодішня Бобровиця мала чимало дрібних водойм, де й полюбляли селитися ці тварини.
Впродовж кількох століть село розрослося і сягнуло території сучасного Красного мосту. І було дуже престижним районом. Зокрема,тут знаходилися будинки тогочасної козацької та церковної еліти.
Втім, територія села, що знаходилася між Красним мостом і сучасним Національним університетом «Чернігівська політехніка» на початку 19 століття увійшла до складу Чернігова і стала називатися Бобровицькою слободою. Згодом, ця назва забулася, а через більш ніж півтора століття Чернігів поглинув і решту села.
Еженедельник "Семь Дней"