За інформацією: Суспільне Полтава.
Розмальовані пряники, які зробила майстриня. Суспільне Полтава"Тоді як таких цукерок не було різноманіття, пакунків і всього іншого, це були яблучка, горішки. І бабуся мені дає панянку. Ця панянка мені здалася дуже великою, мабуть, через те, що я була малою. І пройшов уже час, в мене з’явилися хрещеники. І цукерки цукерками, подарунки подарунками. Але хочеться ж дітям чогось цікавого. І тут я згадую про ці панянки", — розповіла майстриня Людмила Коросташова.
Випікати пісні пряники жінка почала 15 років тому. Напередодні Різдва готує їх за традиційним старовинним рецептом.
Пряники випікають на Різдво. Суспільне Полтава"У панянці традиційно в рецепті використовували розпушувач амоній, воду, цукор, а також борошно вищого ґатунку. Вона випікалася і на Сумщині, і на Харківщині. Я так щось думаю, що більше всього, що з Котельви її рознесли", — додала майсториня.
Опановувала майстерність Людмила самостійно. Форми та рецепт перейняла від місцевих господинь.
Процес прикрашання пряників. Суспільне Полтава"Я в однієї жіночки, яка цим на постійній основі займалася і торгувала на ринку, випросила на один день форми і рецепт. Я не знаю, чому вони його не розповідали, але чомусь не розповідали. Зрештою випросила рецепт. Я спробувала — у мене все вийшло. І так з року в рік я їх випікала, позичала ті форми — то в того, то в іншого. Потім мені хтось подарував одну форму. А згодом та жінка, в якої я колись позичила першу форму, захворіла. Вона вже не змогла цим займатися, і її чоловік просто приніс мені ті форми й подарував".
Випечені панянки за традицією фарбують червоним кольором, а візерунок наносять жовтим, білим та блакитним.
Тісто для пряників. Суспільне Полтава"Тому що червоний колір — це символ усього нового, символ народження. Малюнок наносився виключно хвилястими лініями — у вигляді вужиці або завиточок, могли бути крапочки. Але ніколи ні на одній панянці я не бачила рівних ліній", — розповіла Людмила Коросташова.
За словами майстрині, панянки на Полтавщині дарували дітям на Святвечір обов’язково в парній кількості. Також було прийнято не одразу їх їсти— часто ними гралися, а подекуди берегли аж до літа чи осені. Особлива рецептура дозволяла подарункові довго зберігатись: вони засихали, але не псувалися.