фото з відкритих джерел
У Мелітополі російські загарбники продовжують майновий терор. Вони забирають у законних власників їхні квартири, будинки та бізнес. Для цього вигадують підстави, що суперечать навіть російському законодавству.
Що відбувається з так званою конфіскацією майна на українських окупованих територіях і яка мета Кремля — проаналізувало видання DELFI та правозахисники України.
57-річна Ольга, мешканка Мелітополя, розповідає, що торік її схопили за відмову співпрацювати з окупантами. Жінка працювала в адміністрації при Україні, але після окупації не стала виходити на роботу. Після кількох спроб окупантів залучити її до роботи, Ольгу кинули в «підвал», де вона провела три дні. Потім їй виставили якесь «рішення про депортацію» і насильно вивезли з Мелітополя, а Ольга потрапила до Європи.
Пізніше в мою мелітопольську квартиру була вселена російська громадянка з двома дітьми. Як повернути тепер квартиру, я не розумію, бо повертатися на окуповану частину України не можу, а мої діти, які прописані у квартирі, перебувають на не підконтрольній території. Внести майно до Реєстру можуть тільки громадяни Росії, а ні я, ні діти російськими громадянами не є», — розповідає Ольга.
Її випадок став доволі типовим. Росіяни залучили всі адміністративні ресурси, щоб на окупованих українських територіях під приводом конфіскації майна забрати в людей квартири, а також іншу нерухомість. У 2024 році окупаційні адміністрації «націоналізували» тисячі квартир громадян України. Крім того, Кремль цікавлять корисні копалини України, які він хоче використовувати для ВПК РФ.
Як пояснює Павло Лисянський, директор «Інституту стратегічних досліджень і безпеки», конфісковане нерухоме майно переходить у розпорядження окупаційних адміністрацій, які називаються «муніципалітетами», а далі це майно може бути передано громадянам Росії, які приїжджають на тимчасово окуповану територію.
Також зафіксовано випадки, коли конфісковане майно виставлялося на продаж для росіян — продаж відбувався через надання іпотечного кредиту.
«Таким чином, окупаційні адміністрації поступово здійснюють процес переселення громадян Росії на окуповані території України, а місцевих жителів витісняють. Це справжній етнічний геноцид, тому що для Кремля важливо, щоб на українській території залишилося якомога менше українців», — каже Лисянський.
фото з відкритих джерел
Принципи крадіжки
Спочатку через відсутність законодавчої бази житловий фонд на окупованих територіях також вилучався під приводом допомоги мешканцям/переселенцям, «житлові приміщення яких було пошкоджено або втрачено внаслідок проведення бойових дій та які потребують житлових приміщень з маневреного житлового фонду». У січні 2023 року створені на окупованих територіях органи Росреєстру почали реєструвати права власності на житлові будинки, квартири та кімнати відповідно до законодавства РФ.
Для реєстрації прав власності від жителів окупованих територій до жовтня 2023 року приймали, зокрема, паспорти, що підтверджують наявність громадянства України, а також довіреності, видані українськими нотаріусами. Потім цю норму було скасовано, і органи Росреєстру на окупованих територіях повідомили, що здійснюється оформлення нерухомості для «вступу в право спадщини» тільки за наявності документа, що підтверджує громадянство Росії.
Віра Ястребова, директор «Східної правозахисної групи», каже, що в такий спосіб окупанти спонукали українців брати російське громадянство. Причому при отриманні паспорта РФ стали робити запис так званої «присяги» з фіксацією на відеокамеру, щоб таким чином мати «компромат» на більшу частину населення.
Але головний фактор у тому, що на окуповані частини активно перевозять російських силовиків, уточнює Ястребова. Так, згідно з ухваленими змінами, конфісковані у громадян України будинки і квартири «в пріоритетному порядку підлягають наданню в користування співробітникам Міністерства оборони РФ, Міністерства внутрішніх справ РФ, Федеральної служби безпеки РФ, Міністерства РФ у справах цивільної оборони» і так далі.
«Важливий фактор саме в тому, що квартири на окупованих територіях Кремль починає видавати як нагороду, тобто таким чином міцно прив'язуючи силовий блок до тих українських територій, які встигли окупувати», — каже Лисянський.
Принцип «конфіскації» такий: протягом 10 календарних днів від дня виявлення житлового приміщення, що має ознаки «безгосподарного», окупаційні органи публікують оголошення, де власникові треба пред'явити паспорт громадянина Росії і тільки потім документи на житлове приміщення.
Після закінчення трьох місяців від дня постановки житлового приміщення як «безгосподарного» в Росреєстрі, уповноважений орган місцевого самоврядування звертається до суду із «заявою про визнання права муніципальної власності муніципального утворення на дане житлове приміщення в порядку, передбаченому законодавством РФ».
У разі відсутності власника житлового приміщення окупаційна влада звертається до органів Росреєстру для взяття на облік виявленого майна як безгосподарного та визначає тих, кому безгосподарні житлові приміщення будуть передані у власність.
«Відбувається це так: масово відбирають квартири, але для того, щоб підтвердити право власності, саме власнику потрібно пройти сім кіл бюрократичного пекла, бо росіяни створюють нестерпні умови», — каже Лисянський.
Масові маніпуляції
У 2024 році на окупованих територіях сталися скандали, пов'язані зі зловживаннями чиновників окупаційних адміністрацій. Приміром, на початку 2024 року жителі окупованої Донецької області стали масово протестувати у зв'язку з позбавленням їхніх прав власності на житлові будинки, квартири та кімнати.
Під час звернення до відділень Росреєстру із заявами про реєстрацію нерухомості місцевим жителям масово відмовляли в оформленні документів через «накладення арешту на нерухоме майно» або «заборону вчиняти певні дії з нерухомим майном на підставі постанови “ДНР”, згідно з якою встановлено “заборону на проведення реєстраційних дій щодо майна”.
Вимушений реагувати на масові протести позбавлених житлових будинків і квартир місцевих мешканців, глава окупаційної адміністрації «ДНР» у липні 2024 року заявив, що «під час ухвалення постанови Головного комітету оборони № 341 відбулася технічна накладка». Але в безлічі людей забрали квартири, які так і не повернули.
Мелітополь в окупації, фото з відкритих джерел
Масова крадіжка
Спочатку з боку місцевої окупаційної влади має відбуватися процес «виявлення» так званих «безхазяйних квартир», потім — «повідомлення» безпосередньо на самому об'єкті нерухомості, і «фінальним» моментом має бути підготовка позовної заяви та скерування її до суду з метою «визнання даної квартири безхазяйною та передача її в муніципальну».
Однак насправді відбувається зовсім навпаки: нерухоме майно забирають, а потім власників змушують доводити, що майно належить їм. Так, наприклад, відбувається в окупованому Сєвєродонецьку, де окупанти виявляють нерухомість, чиї власники виїхали з міста, а потім вимагають від власників довести, що майно належить їм, та перереєструвати його згідно з російським законодавством.
Надалі нерухомість окупанти розподіляють між заробітчанами або виставляють на продаж через пільгову іпотеку.
Така програма з пільгової іпотеки видає кредити під 2% і діє до 2030 року. Для порівняння: зараз на території Росії ставки за іпотечними кредитами становлять 26-28%. Таким чином, окупаційна влада заохочує переїзд росіян із різних регіонів Росії на окуповану частину України.
Водночас місцеві жителі зазначають, що навіть звернення до «прокурорів» не дає ефекту — житло все одно вважають «безгоспним» і жителям загрожує виселення.
Так, власниця квартири в Мелітополі, 38-річна Надія, розповідає, що під час візиту до МФЦ (багатофункціонального центру), де відбувається видача дозвільних документів, їй відмовляли в реєстрації житла, бо фізично з'явився тільки один власник. Тобто для того, щоб зареєструвати житло за російськими законами, усім його власникам потрібно прийти в БФЦ, але це часто неможливо.
«У моєму випадку ще й тому, що чоловік не може приїхати на окуповану частину Запорізької області, бо пов'язаний з українськими силовими структурами — і його, напевно, можуть схопити і відправити в «підвал». Так мені довелося повернутися в Європу, а що тепер буде з квартирою, я не знаю», — каже Надія.
При цьому як приклад можна навести російського військового з окупованого Криму, який «купив» за пільговими умовами квартиру в окупованій частині Запорізької області та перевіз туди свою сім'ю. Зокрема, йдеться про сім'ю військового, який завдяки пільгам купив квартиру в селищі Мирне (неподалік Мелітополя). Дружина цього військового — викладачка англійської мови для 5-11 класів Антоніна Сидоренко — повідомила, що окрім квартири в селищі Мирне, російському військовому також дозволили купити за пільговою ціною квартиру в Мелітополі.
Масштаби «конфіскації»
Для того, щоб зрозуміти, наскільки масштабні дії росіян щодо так званої конфіскації, можна звернутися до статистики. Так, за даними Міністерства соціальної політики України, станом на 29 листопада 2024 року як внутрішньо переміщених осіб (ВПО) зареєстровано 926 765 родин із Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, зокрема й окупованих після масштабного вторгнення Росії у 2022 році.
Беручи до уваги приблизну оцінку кількості житлових будинків і квартир громадян України, що залишилася на окупованих територіях Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей (926 765 об'єктів нерухомого майна), і 70 266 громадян України, які в'їхали до РФ за 2023 і по вересень 2024 року, загалом росіянами може бути конфісковано 856499 об'єктів нерухомості (житлових будинків і квартир).
Павло Лисянський зазначає, що загалом окупанти та їхні пособники серед місцевих колаборантів зібралися опрацювати дані про понад 5,5 мільйона об'єктів нерухомості. Причому наразі йдеться не лише про квартири, а й підприємства та надра.
Мета Кремля
Лисянський каже, що є кілька цілей «конфіскації майна». По-перше, це цілеспрямоване створення нестерпних умов життя для населення, нелояльного до окупаційної адміністрації та політики Кремля.
Другий блок пов'язаний із масштабним переділом власності. Тут йдеться не тільки про приватне майно громадян (квартири, будинки, земельні ділянки), а й про великі комерційні об'єкти: підприємства, промислові заводи, сільськогосподарські угіддя, об'єкти туристичної інфраструктури (бази відпочинку, готелі, ресторани).
Крім цього, проводиться насильницька русифікація. Це включає заміну української мови на російську в освіті, державних установах і засобах масової інформації. Також російська окупаційна адміністрація активно здійснює політику заміщення місцевого населення громадянами Росії.
Ця політика, що є спланованою демографічною операцією, спрямована на зміну етнічного та політичного ландшафту регіону і є одним із ключових елементів довгострокової стратегії Кремля щодо анексії та інтеграції захоплених територій до складу Росії.
Важливою метою росіян залишається створення мілітаризованих зон і військових баз на окупованих територіях, що привертає росіян, готових служити в армії або працювати в структурах забезпечення діяльності військових частин. Це забезпечує їм стабільний прибуток і соціальні гарантії, а також можливість перевезти свої сім'ї на окуповані території.
Усі ці блоки взаємопов'язані та підкріплюють один одного. Мета такої політики — не тільки захоплення територій, а й повне підпорядкування населення, його асиміляція та інтеграція в російську систему.
«Ця система спрямована на знищення української державності на окупованих територіях і створення умов для їхньої подальшої анексії», — каже Лисянський.