Серед об’єктів – незвичайний комплекс, який називають «Венецією Тихого океану».
/ Колаж: УНІАН, фото: pixabay.com
Не всі об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО – це стародавні палаци та відомі пам’ятки. Серед них є й справді химерні місця: місто на коралових островах, пустеля з незвичайними дюнами та ліс із кам’яних стовпів. Видання Daily Mail зібрало найдивніші об’єкти спадщини ЮНЕСКО, які приваблюють туристів своєю незвичайною історією та виглядом.
Head-Smashed-In Buffalo Jump, Канада
Назва місця пов’язана з легендою про чоловіка, який нібито хотів спостерігати за полюванням зблизька, але загинув, потрапивши під стадо бізонів. Адже це стародавнє мисливське місце корінних народів, де мисливці заганяли стада бізонів до краю скель. Тварини падали вниз і розбивалися, після чого люди збирали їхні туші біля підніжжя. Відвідувачі можуть пройтися скелями, які колись були вкриті кров’ю тварин.
Відео дня
В ЮНЕСКО зазначають, що глибокі, недоторкані шари кісток тварин, переважно американських бізонів, свідчать про майже 6000 років безперервного використання цієї території. Винятком був один тривалий період, коли полювання з невідомих причин припинилося.
«Ландшафт є видатним прикладом мисливського господарства, яке зберігалося до кінця XIX століття і досі залишається частиною традиційних знань народів Великих рівнин. Він дає цінне уявлення про спосіб життя та практики традиційних мисливських культур в інших частинах світу», – пояснюють в організації.
Нан-Мадол, Федеративні Штати Мікронезії
Нан-Мадол – стародавнє місто, збудоване на кораловому рифі — незвичайний комплекс іноді називають «Венецією Тихого океану». Дослідники цікавляться, як будівельникам вдалося перевозити величезні кам’яні блоки водою. Мегалітичне місто також порівнюють із легендарною Атлантидою. Воно навіть надихнуло письменника жахів Говарда Філліпса Лавкрафта на створення оповідання «Поклик Ктулху».
Археологи загалом погоджуються, що Нан-Мадол досяг розквіту в період з 1100 до 1628 року. Місто занепало після падіння місцевої династії Сауделерів у XVII столітті.
Королівство Сауделерів протягом кількох століть зводило складні кам’яні споруди, які й досі стоять на 92 штучних островах у лагуні біля узбережжя острова Понпеї. Нині ця територія належить до Федеративних Штатів Мікронезії.
Назва Нан-Мадол перекладається як «простір між» і відсилає до припливних каналів, які перетинають руїни міста. За даними Смітсонівського інституту, для будівництва комплексу використали приблизно 750 тисяч тонн чорного каменю.
Берлінські житлові комплекси, Німеччина
Кілька берлінських житлових комплексів звели в період з 1910 до 1933 року, коли Німеччина переживала значні соціальні потрясіння. Ці будівлі відображають розвиток міського модернізму та архітектури початку XX століття.
«Спроєктовані провідними архітекторами німецького модернізму, комплекси запровадили інноваційні принципи міського планування, типи будівель, плоскі дахи, технічні рішення та естетичні підходи. Водночас у них застосували нові соціальні й санітарні стандарти, спрямовані на поліпшення житлових умов», – пояснюють в ЮНЕСКО.
Завдяки винятковим архітектурним і містобудівним рішенням ці комплекси стали прикладом житлової реформи, яка змінила підходи до проєктування будинків і заклала основу для розвитку соціального житла в Німеччині та інших країнах.
Кам’яний ліс Шилінь, Китай
Кам’яний ліс Шилінь у Китаї сформувався приблизно 270 мільйонів років тому. Його гострі кам’яні стовпи нагадують скам’янілий ліс, що виростає просто із землі. За оцінкою ЮНЕСКО, це один із найхарактерніших прикладів кам’яного лісу у світі. Висота кам’яних утворень становить від 20 до 50 метрів, завдяки чому місцевість має особливо вражаючий вигляд.
Архіпелаг Сокотра, Ємен
Сокотру називають одним із найбільш неземних ландшафтів планети завдяки унікальним представникам флори та фауни. Архіпелаг розташований приблизно за 155 миль (250 км) на схід від Сомалі та за 210 миль (338 км) на південь від Ємену. Він приваблює мандрівників піщаними пляжами, вапняковими печерами, високими горами та незвичайною рослинністю і тваринним світом.
Особливо вирізняється драконове дерево, яке має химерну форму. Якщо пошкодити його стовбур, із нього витікає червона смола, що й дала назву рослині.
Близько 40 тисяч жителів острова залишаються маловідомими для зовнішнього світу через тривалу ізоляцію від сучасного суспільства. Йдеться, що це місце могло б стати справжнім раєм для любителів піших походів, дайвінгу, серфінгу та спостереження за дикою природою.
Фабрика «Фагус», Німеччина
Фабрику «Фагус» збудували в модерністському стилі. Замість звичних темних промислових приміщень вона має великі скляні стіни та відкритий простір. Її вважають одним із перших прикладів архітектури в стилі баухаус.
«Завдяки новаторському використанню великих скляних поверхонь і функціоналістській естетиці комплекс передбачив роботи школи баухаус і став важливою віхою в розвитку архітектури Європи та Північної Америки», – зазначають в ЮНЕСКО.
Будівлю спроєктував у 1910 році архітектор Вальтер Гропіус. Одним із головних задумів було максимально використовувати природне денне освітлення всередині будівлі.
Ваді-аль-Хітан, або Долина китів, Єгипет
Це один із найпосушливіших регіонів світу, де щороку випадає лише кілька дюймів опадів. Проте серед пісків єгипетської пустелі Сахара можна побачити рештки стародавніх китів.
Скам’янілості допомагають ученим з’ясувати, якою була ця територія приблизно 50 мільйонів років тому, коли значна частина Єгипту була вкрита величезним стародавнім океаном.
У Ваді-аль-Хітан, або Долині китів, збереглися скам’янілі кістки предків сучасних китів. Вони привертають увагу туристів і палеонтологів відтоді, як ці рештки вперше виявили у 1902 році.
Нині територію облаштували як музей просто неба, де можна побачити рештки істот, які колись плавали в цих водах. Долина розташована за 93 милі (150 км) на південний захід від Каїра.
Завдяки незвичайній геологічній історії Долина китів є одним із найвизначніших палеонтологічних об’єктів на планеті.
Памуккале, Туреччина
До цього незвичайного природного місця в провінції Денізлі люди приїжджають купатися в молочно-білих водах, багатих на мінерали, ще з часів Римської імперії. Памуккале, назва якого перекладається як «бавовняний замок», – це каскад білосніжних травертинових терас заввишки близько 525 футів (160 метрів). У природних басейнах, утворених цими терасами, й можуть купатися відвідувачі.
На вершині розташовані руїни стародавнього курортного міста Ієраполіса, історія якого починається приблизно з 190 року до нашої ери.
Піщане море Наміб, Намібія
Піщане море Наміб – єдина у світі прибережна пустеля з дюнними полями, формування яких пов’язане з океанічними туманами. Сюди приїжджають туристи з усього світу, щоб піднятися на рухомі піщані дюни, які стали популярною туристичною принадою, та помилуватися краєвидами африканських рівнин.
В ЮНЕСКО пояснюють, що пустельні дюни утворилися з матеріалів, які долали тисячі кілометрів із внутрішніх районів континенту. Їх переносили річки, океанічні течії та вітер.
«Тут є гравійні рівнини, прибережні низовини, скелясті пагорби, окремі гори серед піщаного моря, прибережна лагуна та тимчасові річки. Усе це створює ландшафт виняткової краси.
Туман є основним джерелом води на цій території. Завдяки цьому тут сформувалося унікальне середовище, у якому місцеві безхребетні, плазуни та ссавці пристосувалися до мінливих мікросередовищ і різноманітних екологічних ніш», – зазначають в організації.
Королівські соляні копальні Велички та Бохні, Польща
На глибині 1073 футів (327 метрів) під землею розташована соляна шахта Величка – справжнє підземне царство неподалік польського Кракова.
Цей вражаючий комплекс має понад 700-річну історію та простягається на дев’яти рівнях. Колись він був найбільшим джерелом солі в країні.
Видобуток солі в шахті припинили у 1996 році. Хоча тут і досі виробляють та збирають сіль шляхом випаровування, нині комплекс працює переважно як масштабна туристична атракція.
Загальна довжина підземних тунелів становить близько 150 миль (241 км). Відвідувачі можуть оглянути шахту за двома маршрутами – туристичним або шахтарським.
Туристичний маршрут дає змогу «відкрити таємниці, приховані глибоко під землею», побачити розкішні підземні зали, соляні озера та каплицю Святої Кінги.
Найкращий круїзний напрямок Європи
Нагадаємо, місто Котор, що у Чорногорії, туристи визнали найкращим «прихованим скарбом» серед круїзних напрямків Європи. Місто набрало понад 22% голосів серед всіх інших варіантів. Котор відомий вражаючими гірськими пейзажами, захищеною бухтою та середньовічним старим містом. Населений пункт та прилеглі території входять до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
