Традиції, що продовжуються…і, маємо надію, продовжуватимуться надалі…процес пізнання нескінченний…
А тепер від філософії переходимо до конкретики.
Малинський край постійно привертав увагу як істориків-професіоналів, так і широкий загал краєзнавців. Зокрема, Малинщина стала об’єктом дослідження в працях відомих вчених М. С. Грушевського, В.Б . Антоновича, Б. Д. Грекова, Б. О. Рибакова, П. П. Тронька та інших.
Визначне місце в цьому аспекті належить працям Л. Похилевича «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» (1864) та «Уезды Киевский и Радоммысльский» (1887). Тут розміщено цікаві дані з етнографії, історії, топоніміки Малинського краю.
Дослідження з історії побуту малинчан здійснював М. М. Миклухо-Маклай під час свого перебування в маєтку К. С. Миклухи в 1886 та 1887 роках. На жаль, ці наукові матеріали не були ним узагальнені.
Наприкінці ХІХ століття народні пісні краю збирав відомий український музикознавець-фольклорист К. В. Квітка.
В перші післяреволюційні десятиріччя дослідження минувшини Малинщини зводилося в основному лише до однієї тематики – історії революції та громадянської війни. Щоправда, друкувалися і спогади про дореволюційний період, однак вони в основному мали не стільки науковий, скільки пропагандистський характер.
На початку 20-х років у Малині, Чоповичах, Городищі, Ксаверові та інших населених пунктах краю створюються первинні осередки «Просвіти». Саме завдяки активності представників творчої інтелігенції були зроблені описи життя мешканців Малинського району.
Корисною була діяльність в 20-30-і роки Малинської філії Коростенського наукового товариства, заснованої за ініціативи викладачів педагогічного технікуму. Філія мала дві секції: педагогічну та соціально-економічну.
Однак політичні репресії другої половини 30-их років придушили краєзнавчий рух в регіоні. Чимало активістів краєзнавчої роботи були заарештовані і розстріляні. Так, економісту Малинської паперової фабрики В. Й. Дельшеру ставилось у вину, що він у 20-ті роки займав посаду» пелюрівської контрреволюційній організації «Просвіта» у с. Стремигороді Малинської округи (тепер Коростенський район). Але ті добрі починання, що були започатковані в цей період, мали своє продовження у наступні роки.
В повоєнний час тематика історії Малинщини значно розширилась. Зокрема, завдяки працям письменників С. С. Смирнова, О. Є. Опанасюка, місцевих краєзнавців Л. Ф. Кононенко, Т. І. Чупрунової, Т. М. Студинської досить глибоко досліджена діяльність Малинської підпільної організації в 1941-1943 роки.
В 1966 р. в середній школі № 1 м. Малина було створено музей Малинського антифашистського підпілля. За час існування музею тут побувало близько 20 тисяч людей. З усіх регіонів України, а також з Болгарії, Чехії, Словаччини, Польщі, Німеччини, Саудівської Аравії та інших країн світу.
Визначною подією в культурному житті краю стало відкриття восени 1973 року районного музею бойової і трудової слави. Не дивлячись на певну заідеологізованість, музей відіграв значну роль у розвитку історичного краєзнавства.
Саме в цей час у районній газеті було надруковано об’ємний нарис з історії міста Малин та підготовлено великий матеріал для багатотомного видання «Історія міст і сіл УРСР».
В підготовці матеріалів з історії краю великий об’єм роботи здійснили В. П. Єнько, Г. Д. Рейдман, Г. І. Скуратівський, Л. П. Шевченко, В. П. Ходаківський та інші. В музеї Малинського лісотехнічного технікуму частина експозиції присвячена життю видатного вченого-енциклопедиста М. М. Миклухо-Маклая. Фундатором цього музею була викладач історії М. Є. Філіпович.
Питанню перебування М. М. Миклухи-Маклая в Україні та на Малинщині присвятив дослідження ще в 70-их роках відомий український етнограф В. Скуратівський. Пізніше цій темі надали увагу історик В. І. Тимошенко та географ М. Ю. Костриця.
Демократизація життя суспільства, проголошення незалежності України відкрили широкі можливості України перед історичним краєзнавством. У 80-90-их роках на сторінках малинської преси («Малинські новини», «Паперовик») з’явився ряд науково-краєзнавчих досліджень з різних періодів історії краю. З ініціативи малинських краєзнавців було видано ряд книг та брошур.
Сьогоднішня діяльність малинських дослідників тісно пов’язана із Всеукраїнським Товариством «Просвіта» (тут почав діяти у 1992 р.) та Житомирським науково-краєзнавчим товариством дослідників Волині.
Саме завдяки тісній співпраці всіх творчих сил краю у Малині восени 1996 року відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Малинщина у просторі і часі». В цій конференції взяло участь близько 200 чоловік з України, Білорусі та Польщі.
VIII Всеукраїнська наукова конференція. Історичне краєзнавство і культура (Наукові доповіді та повідомлення). – Київ-Харків: Рідний край. – 1997. – Ч.І. – С.57-59.
за матеріалами Wlodzimierz Studzinski, Фейсбук
Читайте також: Заспівав з Олегом Винником: Талановитий рокер із Житомирщини підкорює шоу «Голос країни». ВІДЕО
Читайте також: У Житомирській області запрошують на захоплюючу орнітологічну екскурсію «Птахи Звягельщини»
Читайте також: В Коростенському районі знаходиться вольєр, де утримуються фазани, дикі кабани та олені плямисті. ВІДЕО
Читайте також: Виклик, котрий може врятувати життя: як Житомирі допомогли дідусю після інфаркту у важкому стані
Читайте також: Читайте також: Юних житомирян запрошують взяти участь у конкурсі малюнків на комічну тематику!
