Із начальників цеху у водії автобусів: як мелітополець проміняв життя в Польщі на «русский мир»

Мешканець Мелітополя, який повернувся з Польщі в окупацію. фото росЗМІ

Житель Мелітополя, який прожив майже десять років у Польщі, повернувся до окупованого міста і став героєм публікації російської «Комсомольської правди». Пропагандисти представили його історію як доказ того, що в Європі жити стало гірше, а під російською окупацією — краще. Щоправда, з розповіді самого чоловіка випливає цікава деталь: у Польщі він доріс до майстра виробничого цеху, а в Мелітополі збирається працювати водієм автобуса. При цьому прізвище та обличчя щасливий поверненець волів приховати.

Героя публікації «КП-Запоріжжя» звати Андрій. Його прізвище журналісти позначили лише першою літерою — Ш. Чоловік сам попросив не розкривати його особу.

У Польщі — кар'єра та хороша зарплата

За словами Андрія, з Мелітополя він виїхав наприкінці 2016 року. Працював за мінімальну зарплату, якої не вистачало на утримання сім'ї. За порадою дружини вирушив на заробітки до Польщі.

Читайте також: Яскраві спалахи в небі, вибухи та блекаут у Мелітополі: люди гріються газом і скаржаться до Москви на Балицького — ранкове зведення (фото, відео)

Починав із шиномонтажу, потім влаштувався до аквапарку. Жив у дешевих хостелах, грошей ледве вистачало на власні витрати. Але згодом завдяки знайомому потрапив на підприємство німецької компанії, яке виробляло комплектувальні деталі для автомобілів.

Спочатку Андрій поєднував дві роботи, а потім пройшов шлях від оператора верстата до майстра цеху.

— Заробляв я дуже добре, — зізнається чоловік.

Доходи дозволили йому винайняти окрему квартиру та перевезти до Польщі дружину з двома дітьми. Діти вивчили польську мову, навчалися у школі, а сам Андрій, за його словами, не стикався з поганим ставленням з боку поляків.

Таким чином, за кілька років український трудовий мігрант зумів досягти того, чого не мав у Мелітополі: професійного зростання, хорошого заробітку та стабільного життя для всієї родини.

Замість керівної посади — кермо міського автобуса

Далі в розповіді «Комсомольської правди» з'являються звичні тези російської пропаганди. Нібито після початку повномасштабного вторгнення та запровадження санкцій європейська промисловість почала стрімко скорочуватися, а заробітки українців впали.

Андрій стверджує, що саме погіршення економічної ситуації підштовхнуло сім'ю до повернення. Додатково його переконували батьки, які залишилися в Мелітополі: за їхніми словами, з приходом Росії життя стало значно кращим.

У 2025 році сім'я повернулася до окупованого міста.

Однак історія нового працевлаштування виглядає несподівано. Після посади майстра цеху на європейському підприємстві Андрій розраховує стати водієм міського автобуса. Причому на момент інтерв'ю він ще тільки очікує виходу на роботу.

«Комсомолка» називає майбутню посаду високооплачуваною, але конкретної зарплати не наводить. Як і не повідомляє, скільки Андрій заробляв у Польщі до повернення.

Виходить, що професійне зростання в Європі чоловік проміняв на перспективу почати працювати за іншою спеціальністю в окупованому місті. І цю історію російські журналісти пропонують вважати прикладом успішного повернення.

Через фільтрацію ФСБ — до щасливого життя в окупації

Окрема частина історії, про яку «Комсомольська правда» воліла промовчати, — повернення з Європи до Мелітополя через московський аеропорт Шереметьєво.

З жовтня 2023 року для українців, які повертаються з-за кордону на окуповані території через Росію, діє спеціальний порядок в'їзду з обов'язковою фільтрацією. РІА Південь неодноразово розповідав, як російські силовики перевіряють телефони, листування, фотографії та політичні погляди людей.

Причому пройти таку перевірку вдається далеко не всім. Нещодавно РІА Південь наводив історію подружжя з Мелітополя, якому після 18 годин очікування заборонили в'їзд на 50 років. Причиною відмови може стати навіть фотографія, яка автоматично збереглася в телефоні.

На цьому тлі інтерв'ю людини, якій вдалося повернутися і яка тепер публічно розповідає про переваги життя під російською окупацією, виглядає особливо цікавим.

Не виключено, що згода на подібну публікацію могла бути одним зі способів продемонструвати лояльність російській владі. 

Без світла, нормального зв'язку та колишніх свобод

Андрій запевняє, що сім'я щаслива в Мелітополі. Дружина знайшла роботу, діти навчаються у школі, а сам він готується стати водієм автобуса.

Але журналісти «Комсомольської правди» не поцікавилися, як поверненці пристосовуються до реалій окупованого міста.

Поки Андрій розповідав про переваги життя з Росією, мелітопольці переживали черговий блекаут, грілися газом і скаржилися на відсутність нормального електропостачання.

Перебої зі світлом давно стали частиною повсякденного життя. У деяких районах одночасно зникають електроенергія, вода, газ і зв'язок. При цьому проблеми з інтернетом посилюються російськими блокуваннями та обмеженнями.

Але головна відмінність навіть не в побутових умовах. У Польщі Андрій міг вільно обирати роботодавця, висловлювати свою думку, користуватися незалежними ЗМІ та відкритим інтернетом. В окупованому Мелітополі за проукраїнську позицію та публікації в соціальних мережах можна зіткнутися з переслідуванням, а навіть виїзд за кордон може супроводжуватися допитами та перевірками ФСБ.

Якщо все так добре, навіщо приховувати обличчя?

Найцікавіша деталь публікації — анонімність її героя.

Андрій охоче розповідає про повернення, критикує європейські санкції, хвалить життя в Мелітополі. Але назвати прізвище відмовився. На фотографіях, що супроводжують інтерв'ю, його обличчя приховане.

Причини такого рішення невідомі. Можливо, чоловік побоюється наслідків публічності для себе чи родичів. Але тоді виникає запитання: чому людина, яку російська преса представляє як приклад добровільного та щасливого повернення, не готова відкрито показати своє обличчя?

🟦 Команда РІА Південь працює, щоб ви знали правду.
Ми щодня збираємо важливі новини про Запоріжжя та окуповані території, спростовуємо фейки російської пропаганди, розповідаємо про проблеми ВПО та допомагаємо їх вирішити.

Якщо наша робота важлива для вас — підтримайте редакцію донатом.

Підтримати редакцію
Джерело