ІСТОРІЯ
Коростишів постійно змінюється. Він давно вже вийшов за межі населеного пункту, який тут зародився ще за часів Київської Русі (про це згодом). З’являються сучасні будівлі, підприємства, маленькі торговельні точки замінюють великі, яскравих кольорів супермаркети, розширюється вулична мережа.
На мапі міста старі назви замінюються новими. Обличчя міста безповоротно осучаснюється. В той же час, у вирі бурхливого життя, яке щоразу зіштовхує нас з реаліями сьогодення, ми не помічаємо як десь тихенько та непомітно зникають останні свідки минулого – візитівки старого Коростишева. А ті, що частково збереглися, соромливо ховаються подалі від людського ока серед дерев і густих чагарників. Як правило, на такі об’єкти натрапляють випадково. Одні, переважно тутешні мешканці, потайки, потрохи розбирають їх на будівельні матеріали, другі обходять стороною не звертаючи на них ніякої уваги, а треті, більш допитливі, оглядають та намагаються з’ясувати їх походження, час появи, призначення тощо. Такі об’єкти бачив і автор цього матеріалу. Нижче наводяться результати їх огляду.
Споруда № 1, про яку згадує в своєму дописі Юлія Юзефович, я, разом із працівником обласної інспекції з охорони культурної спадщини при управлінні культури і туризму облдержадміністрації Ж.В. Задерій, оглянули 10 березня 2009 року.
Ми поцікавились у тутешніх мешканців, яких вдалося побачити, що це за об’єкт, але відповіді так і не отримали. Ніхто із місцевих не знає що це воно таке. Оскільки ми були обмежені в часі, ми оглянули об’єкт візуально і, попередньо встановили наступне. Споруда розташована у північно-східній частині м. Коростишева, в тінистій і заболоченій місцевості – заплавній частині лівобережної частини р. Тетерів. Споруда видовжена, в перетині вузька, в плані прямокутна, з напівсферичним склепінням. Тильна частина врізається в схил надзаплавної тераси (Рис. 1).
Викладена із крупного і дрібного, ретельно підібраного, переважно плоского каміння – граніту і гнейсу (Рис. 2). В середині спостерігається продуха для вентиляції повітря. Припускаю, що споруда № 1 скоріш за все мала господарське призначення. Дуже схожа на льох, де могли зберігати різноманітні, зокрема, й харчові припаси, наприклад, соління, горілку, пиво, вино та інше.
Споруда № 2 виявлена у березні 2008 р. в глибині розлогої балки, що пролягає в центральній частині м. Коростишева, між вулицями Паперова, Івана Мазепи та Назаренка (Рис. 3). Довга, прямокутного плану, суттєво відрізняється від першої об’ємом, наявністю декількох приміщень, обмежених стінами зміжкімнатними переходами, із прорізами у стінах, очевидно, для вікон та дверей (Рис. 4). Зовні викладена камінням, а із середини – цеглою. Окремі мешканці, що проживають поруч стверджували, що на цьому місці розташовувалася єврейська лазня.
Споруда № 3 більш відома, розташована в парковій зоні, на східному схилі надпойменої тераси лівого берега р. Тетерів, на південний схід від католицького костелу, в центральній частині м. Коростишева. На місце її розташування 9 липня 2014 р. вказав відомий коростишівський краєзнавець, директор народного історичного музею Володимир Миколайович Слівінський.
Щодо цієї споруди існують чутки, начебто це підземний хід, який веде до костелу або до місцевості в районі школи № 4.
Споруду було додатково обстежено 20 травня 2015 р., зроблено фотофіксацію, обміри, складено план (Рис. 5). Під час огляду встановлено наступне. Споруда підземна, врізана у схил підвищення, обкладена цеглою (довжиною – 25,5 см, шириною 5,5 см). Зовні завширшки 1,53 м. Від країв споруди, в напрямку до річки, по діагоналі, під конус до споруди, спостерігаються стрічкові кам’яні кладки з прямовисними стінками, завдовжки 1,50 – 1,77 м.
Вхід до споруди прямокутного формату, завширшки 0,98 м. За входом невеличка, але більш ширша склепоподібна кімнатка із прямими стінами і напівсферичним склепінням зверху, покритих цементною сумішшю сірувато-жовтого кольору. У тильній стінці, навпроти входу, пробито отвір. Можливо, хтось намагався відшукати прохід або скарб. За цеглою спостерігається кам’яна кладка, за якою залягає потужний шар ґрунту, продовження ходу з тильної сторони не простежується. Внутрішній простір частково засипаний ґрунтом і побутовим сміттям. Ґрунтуючись на результатах попереднього обстеження дійшли висновку, що ніяких підстав вважати споруду підземним ходом немає. Цілком ймовірно, вона мала дещо інше призначення.
У вересні 2017 р. Євгеній Дубівка повідомив, що на місці споруди комунальні служби проводять земляні роботи, в результаті яких прохід та прилеглий до споруди простір з рештками кладки було очищено від ґрунту і сміття (Рис. 6, Рис. 7, 1-5). З’явилася нагода обстежити і уточнити раніше отримані дані. В процесі огляду здійснено фотофіксацію, зроблені повторно обміри та складено план. Споруда складається із двох частини. Підземна невеличка, прямокутного плану, завдовжки – 1,59 м, завширшки 1,47 – 1,48 м. Вхід прямокутної форми заввишки – 1,76 м, завширшки 0,96 – 0,98 м. Зовні, з двох сторін від входу стрічкова кам’яна кладка на цементній основі завширшки 1,51 – 2,20 м.
Необхідно також звернути увагу на такі цікаві елементи, які можливо, пов’язані із спорудою. Зокрема, нижче по схилу можна побачити металеву трубу, яка веде від споруди до цегляного колодязя (Рис. 7, 6 А-Б). Зверху споруди, трохи вище по схилу, праворуч, спостерігається ще одна, більш вузька залізна труба із заглушкою (Рис. 7, 7-8).
Наведені дані та окремі знахідки наводять на думку, що споруда № 3, цілком можливо, мала технічне призначення, могла бути пов’язана з водовідведенням, дренажем або каналізацією.
На жаль, старовині об’єкти Коростишева невпинно руйнуються і зникають з поверхні землі. Важливо привернути до них увагу громадськості, можновладців і небайдужих, щоб їх зберегти, зробити туристичними об’єктами.
У сусідній Польщі не так давно під час земляних робіт виявили підвальну частину житлової будівлі ХІХ ст. На відміну від нас вони її не закидали усяким непотребом і згодом розібрали чи зруйнували, а навпаки, ретельно розчистили, музеєфікували, зробили цікавим туристичним об’єктом, доступним для огляду усіх бажаючих. Старовина і сучасність там співіснують, не заважають один одному, що є ознакою цивілізованого і здорового суспільства. Однак, ми живемо в інших реаліях, тому паралельно із заходами по збереженню, необхідно вивчити і максимально повно зібрати та оприлюднити різноманітну інформацію, передусім таких об’єктів, які стоять перед загрозою тотального знищення.
У зв’язку з цим хотів би навести думку відомого українського археолога Сергія Спиридоновича Гамченка щодо цієї проблеми на прикладі Коростеня, старожитності якого досліджував упродовж 1924 – 1925 рр. Сьогодні це досить актуально. Щодо пам’яток давнини Коростеня вчений зазначав, що їх багато, але частина їх недосліджена взагалі та зауважує: “… й невідомо чи встигнемо їх дослідити. Коростень американізується. Ламання каміння й будування все нищать. Чи не краще було-б тепер все археологічне добре зафотографувати, зазняти інструментально на мапу й відповідно (масштабно, з промірами) описати та надрукувати в академічних виданнях, аби хоча щось збереглося для науки?” [Гамченко, 1930, арк. 4].
Примітно, що на території Коростишева збереглося чимало інших, не меншцікавих і вартих уваги об’єктів, про які ми обов’язково поговоримо у наступних дописах.
Джерела:
Гамченко С. Археологічні першоджерела,м. Коростеня і його околиць [Київ, 27/IV 1930] Науковий архів Інституту археології НАН України. — Фонд 3 (С.С. Гамченка). — Спр. № 62. —Арк. 1 — 4.
Старший науковий співробітник відділу досліджень
Житомирського обласного краєзнавчого музею О.О. Тарабукін