Листи від дружини, травма хребта та заборона української мови: що пережив у полоні житель Кременчука

За інформацією: Суспільне Полтава.

Олександр Сідяков, звільнений військовополонений. Суспільне Полтава

49-річний військовослужбовець Нацгвардії Олександр Сідяков з Кременчука згадує, як з нашими воїнами поводились у російському полоні. Там чоловік провів 1,5 роки. Говорити українською в неволі було заборонено.

Тільки слово почують, то відразу шокери, побиття. Постійно били, шокери, приниження постійні. Те ж саме, що концтабір при Німеччині. Порівняти їх і Росію зараз, теж саме, що й тоді.

Олександр Сідяков пробув у полоні півтора роки. фото надані О. Сідяковим

До повномасштабного вторгнення боєць працював у Кременчуцькому підрозділі поліції охорони. А 2024-го його мобілізували до Сил оборони Нацгвардії, де чоловік служив на посаді стрільця.

На передову кинула буквально через два місяці після навчання, а там уже штурмувати.

Місяць провоювавши на передовій, воїн потрапив у полон. Сталося це на Луганщині. Тоді росіяни забрали п’ять українських військових. У неволі Олександра етапували до різних слідчих ізоляторів.

Село Стельмашівка Луганської області, під час штурму, контузії. Поранені були, треба було дістати, але не було змоги, евакуації не було. Або якщо б хоча б людей п’ять-шість вижило або всі "200-ті". Бєлгородська область, наметове містечко, потім Старий Оскол, потім Олексіївка теж Бєлгородська область на кордоні, і потім Башкірія (Республіка Башкортостан у складі РФ – ред.)

Олександр Сідяков. Суспільне Полтава

У СІЗО українських полонених майже не випускали на вулицю. У неволі Олександр схуднув майже на 20 кілограмів.

Було 82, а стало 64. Там всі на 20, на 30, на 40 кілограмів схудли. Хто був 90 до 60 (схуднули – ред.) Практично всі 50-60 кілограмів. В одному СІЗО смачно, але мало і неситно, у другому і їсти не варто, але багато. Наприклад, дають гаряче, але його треба за три хвилини все з’їсти.

У неволі воїн отримав листа від дружини, до Росії він ішов більше року.

Я й до цього не брав близько до серця все це, бо якщо брати, то все буде погано і печально. А лист коли прийшов, то піняв більше віри, надії, що все буде добре, що чекають, люблять і сподіваються, що вернусь. Там просто більше писати не можна. Якщо лист великий і про щось інше, то він до тебе не доходив, його просто рвали.

Олександр Сідяков з дружиною і донькою. фото надане О.Сідяковим

6 березня 2026 Олександра повернули з російського полону. Нині він відновлюється у медичному закладі. У полоні йому травмували хребет.

Хребет, здебільшого від шокера, от саме де куприк, стараються туди, по хребту. Зір там погіршився дуже сильно. Мені більше 5 кілограмів підіймати не можна, хребет не виліковний, сказав лікар. Більше п’яти кілограмів мені підіймати не можна згідно з висновками ВЛК, але якщо буде потреба – то піду (воювати – ред.)

Новости Украины | Последние новости Украины