Кінотеатр у Мелітополі. фото з відкритих джерел
У Мелітополі та околицях, де, за словами міністра культури РФ, до окупації було всього два кінозали, російська влада гордо рапортує про «вибухове зростання» кількості кінотеатрів. І це не жарт.
Міністр культури РФ Ольга Любимова стверджує, що за три роки «возз’єднання» історичних регіонів кількість кінозалів зросла з двох до 83. І, звісно, не забула про оцю «п’ятирічку за три роки»:
З 2025 року програма кінофікації реалізується в межах федерального проєкту «Сімейні цінності та інфраструктура культури» нацпроєкту «Сім’я».
Протягом наступних п’яти років модернізація і оснащення сучасним цифровим обладнанням очікує ще 90 кінозалів, – додала Любимова.
скріншот телеграм-каналу окупантів
Та невже хтось серйозно думає, що до окупації в областях України було лише два кінозали? Навіть у самому Мелітополі їх було два!
Що ж зробили окупанти? У селах під Мелітополем справді відкрили кілька кінозалів. Але явно не більше восьми-десяти. Якщо, звісно, Любимова не називає кінотеатрами пересувні машини пропаганди з екранами та колонками, з яких можна транслювати все, що завгодно, «відпрацьовувати» функцію кінотеатру чи показувати щось із "рекомендованого" списку — "Чебурашку" або "Молоду гвардію".
Тобто «кінофікація» – це не розвиток, а чергова деградація від окупантів з любов’ю.
Справжнє культурне життя в окупованих містах зруйноване війною, а нові «кінотеатри» — це інструмент пропаганди, замаскований під удавані «блага».
Заяви російської влади про зростання кінотеатрів до 83 – яскравий приклад пропагандистського абсурду.
Факти промовляють самі за себе: до війни в цих областях було щонайменше 20 справжніх кінотеатрів, а зараз навіть один нормальний зал — подія, усе інше — або мобільні установки, або спроба створити ілюзію «кінофікації».
До таких заяв треба ставитися дуже обережно, аби не потрапити в пастку міністерських «цифрових фантазій».