За інформацією: Суспільне Суми.
с. Грабовське, Сумська обл., 5 липня 2022 р. Фото: Юлія Ніколаєва/Суспільне Суми
Село Грабовське на Сумщині розташоване за 200 метрів від російського кордону. Воно межує з російським селом Старосілля. В ефірі Українського радіо Суми поспілкувалися із старостою села Ларисою Кремезною. Нині жінка проживає в Краснопіллі, але кожного дня їздить в Грабовське додому. Втім, каже, щоразу на під'їзді до села починає молитися, адже як дорога, так і саме село під постійними обстрілами.
Яка відстань від Грабовського до кордону з РФ?
— Грабовське на самому нулі. А так десь 100-200 м до кордону. На сьогодні у нас постійні обстріли, дрони літають. Вони взагалі, як у себе вдома. Часто перебивають дроти електропередач. Тож наші місцеві жителі самі лагодять, бо до нас же ніхто не приїде. Це хіба що станеться з газом, то тоді газові служби можуть приїхати, але це у дуже крайньому випадку. Це коли вже зовсім немає такого, що самі ми не можемо зробити, тоді тільки вони виїжджають. У селі залишилася категорія людей похилого віку.
Деякі будинки взагалі знаходяться на нулі. Наприклад, будинок може бути розташований в селі Грабовське, а господарчі споруди — вже в селі Старосілля.
Скільки людей залишилося у селі?
— До війни в Грабовському проживало понад 500 людей, а в селі Високе на постійній основі люди майже не проживали, бо це дачний масив. Зараз туди заборонено їздити. Зараз в Грабовському проживає 150 людей середин них одна дитина, а у селі Високому – двоє.
Чим до села можна дістатися?
— Нічим. Автобус до нас не ходить. Ми зверталися вже до скількох перевізників, але після того, як у нас був випадок, що обстріляли машину «Проліска» — це соціальний автобус, то до нас взагалі відмовилися їздити й, навіть, соціальний маршрут. До нас, хоч це і дуже небезпечно, але возять хліб тричі в неділю. Це місцевий підприємець. Він сказав, що будемо возити до останнього поки буде можливо. У нас працюють два магазини. Власник магазину сам підвозе товар. От аптеках немає. Я беру гуманітарні ліки у нашому медичному закладі і везу в село, де роздаємо їх людям.
Чому люди не виїжджають?
— Одні кажуть, що нема куди. Немає, за що. Так воно дійсно так. Куди їхати, якщо зараз взяти пенсіонерів, у них 2000 пенсії. Наймати квартиру — це нереально. Прожить, навіть, у селі на 2000 ну дуже важко. Ну куди можна виїхати, нема куди. Особисто я, коли розпочались уже такі щільніше обстріли і була така загроза, що дійсно могли просто вночі прийти і забрати мене, і ніхто б і не знав, де я поділася, лише тоді я з чоловіком виїхала в Краснопілля. Але кожного дня, як є можливість, їздимо в село. Спершу, поки своя машина була більш-менш на ходу їздили нею. А зараз у нас є таке місцеве підприємство, фермерське господарство прикордонне, то цей фермер кожен день їде в село Високе і я з ним.
Він збирається й поля засівати?
— Ні. Є постанова Кабінету Міністрів й спільний наказ обласної адміністрації, що в п'ятикілометровій зоні взагалі всякі роботи, не пов'язані з обороною, заборонено проводити. На 23-й рік у нього засіяні були всі поля, а от зібрати врожай йому так і не вдалося.