Олена – військова медикиня стрілецького батальйону. Сьогодні вона розповідає про те, як навчаються, як підтримують одне одного перед виїздами та які моменти залишаються з тобою назавжди.
«Наша підготовка базується на навчальних центрах, спеціальних курсах і навчаннях уже всередині батальйону. Ми постійно обмінюємося знаннями й відточуємо навички. Перед кожним виїздом готуємося і підтримуємо одне одного, налаштовуємося, що все буде добре».
За її словами, у підрозділі є медики, які до війни не мали вищої медичної освіти. Але саме тут вони пройшли всі необхідні курси, навчання й сьогодні впевнено виконують свою роботу.
«Є медики, які прийшли до війська без спеціальної освіти, але пройшли всі відповідні курси. Зараз вони працюють і відчувають себе на своєму місці. І це дуже важливо — знати, що поруч людина, яка знає, що робити», – розповідає Олена.
Одну з історій вона пам’ятатиме все життя.
«На одному з виїздів ми потрапили під артилерійський обстріл. У нашого військовослужбовця уламок залетів прямо в шию. Це було те поранення, якого я боялася найбільше — боялася не впоратися й втратити людину. Як виявилося, наш гвардієць теж боявся саме цього поранення. Було дуже страшно. Але ми взяли себе в руки й зробили все можливе, щоб дістатися до госпіталю».
Згодом лікарі провели складну й унікальну операцію — уламок дістався сонної артерії. На щастя, все обійшлося. Зараз гвардієць продовжує службу у 2 Шосткинському полку.
«Був випадок, коли одного з бійців догнав FPV-дрон. У нього була травматична ампутація кінцівки. Через постійні обстріли ми довго не могли до нього доїхати. Завдяки суміжному підрозділу, правильним вказівкам і майстерності бійців, нашому гвардійцю вчасно надали першу домедичну допомогу. Зараз він проходить лікування й реабілітацію» – розповідає Олена ще одну складну історію.
Ці історії — найважчі для неї. Але водночас і найцінніші.
«Вони були для мене найскладнішими. Але я рада, що наші хлопці живі» – додає медикиня.
Війна не залишає часу на вагання. Тут не можна дозволити собі паніку — потрібно діяти. Саме тому військові медики є критично важливими на фронті. Вони не завжди мають за плечима роки цивільної практики, але мають знання, холодний розум і готовність брати відповідальність у найстрашніші хвилини.
Не боятися — не означає не відчувати страх.
Не боятися — означає діяти, коли від тебе залежить життя.
Матеріал 2 Шосткинського полку