Ілюстративне фото: Суспільне
- Лікарка-акушерка Світлана Кулініч з Херсона не покинула пацієнток під час окупації міста. Зараз продовжує допомагати жінкам під постійними обстрілами РФ.
- Про окупацію Херсона, як народжуються діти зараз і про що мріє колектив, лікарка розповіла Суспільному. Далі пряма мова.
- Про окупацію Херсона
- Як працювали в окупованому місті
- Про звільнення міста від російських окупантів
Лікарка-акушерка Світлана Кулініч з Херсона не покинула пацієнток під час окупації міста. Зараз продовжує допомагати жінкам під постійними обстрілами РФ.
Про окупацію Херсона, як народжуються діти зараз і про що мріє колектив, лікарка розповіла Суспільному. Далі пряма мова.
Про окупацію Херсона
Коли російські військові захопили Херсон і почали виїжджати усі: майстрині манікюру, перукарі, лікарі, інші фахівці та звичайні люди, мене питали: Свєта, а ти чого не їдеш? Яка в тебе мотивація? А яка ще мотивація…. Я гінеколог, є наша команда та пацієнти, яким потрібна була допомога. Ми всі відчували себе покинутими, в нас відібрали звичне життя, але коли звертались жінки, просто приходили на консультацію, обіймали, то було розуміння, що ми потрібні, ми для них залишались частиною комфорту.
Військові РФ їздили в один і той же час на броньованих машинах та направляли автомати на людей.
Я працювала в лікарні. Наше керівництво не погодилось на співпрацю з окупантами. В мене є дитина, щодня зранку ми разом йшли на роботу, про щось спілкувалися. Він вже дорослий, але кожного разу брав мене за руку. А потім почали ширити інформацію, що дітей будуть забирати, тоді прийняли рішення вивезти його з Херсона. Син поїхав і з того часу я ходила на роботу сама.
Як працювали в окупованому місті
Російські військові приходили до нас у клініку. І нічого діяти не можеш, ніяк їм не відмовиш, вони з автоматами. І колись я спускаюся вниз іти додому і бачу хлопців з автоматами в формі нашої фірми. Ну ми ж знаємо, яка наша форма. Боже, я так зраділа! А тоді думаю — стоп! Наших ще немає. Ми почали розуміти, вони звідкись мали таку форму, як наші.
Ліки продавали з машин, на базарі, разом з ковбасою та цигарками.
У місті працювали лише кілька аптек, за якісь неймовірні ціни там торгували якимись медичними засобами. Але основна торгівля медикаментами була на базарі. Пам'ятаю, як прийшла купити мамі ліки, дивлюсь, а під багажником машини, поруч з ліками лежать цигарки та ковбаса. Людям усе одно було, що продавати. Але було багато таких, які привозили ліки, які купували за свої гроші, а місті навіть якісь звичайні засоби, коштували набагато дорожче.
Жінки купують ліки з машиши в окупованому на той час Херсоні, 2022 рік. Фото: Суспільне Херсон
Про звільнення міста від російських окупантів
Цей день пам'ятають всі, ми святкували два тижні. В той день я була на чергуванні і коли дізналась про звільнення Херсона, не могла повірити в це, там само, як про початок війни. Я думаю, ті, хто поїхали з міста, навіть жалкували, що не могли бути тут і зараз.
Це було суцільне світо, ми святкували два тижні.
Після чергування ми з чоловіком приїхали на площу. Там стояла машина з українськими прапорами, були українські військові. Я підійшла до одного з них і спитала: "Де хлопці для обіймів?". І ми пішли усіх обіймати. Після того стало краще, спокійніше. А коли відкрився перший український супермаркет, то взагалі, щось неймовірне. Купували звичайну гречку, але як вона пахла… звичайна, але наша…