Ринок праці в Польщі: став більш відкритим для українців, але гідну роботу потрібно пошукати

Фото: olx.pl

Українці продовжують прибувати до Польщі, а хтось мешкає тут із самого початку повномасштабного вторгнення. Одне з головних завдань і для прибулих, і для тих, хто в Польщі вже давно, – влаштуватися на роботу.

Про те, з якими складнощами стикаються переселенці в Польщі, на яку роботу і з якою зарплатою можна влаштуватися сьогодні, з KP.UA поділилися досвідом наші співвітчизники, а офіційну позицію пояснив секретар Головного управління «Об’єднання українців у Польщі» Мирослав Купич.

«Чоловік знайшов роботу швидко, навіть без знання мови»

46-річний Микола приїхав разом із дружиною та чотирма дітьми до Радома, влаштувався на звичну для нього роботу – спеціалістом з перетяжки салонів автомобілів — через 10 днів після переїзду. За словами його дружини, чоловікові все подобається, якби не одне «але» — зарплату йому підвищувати не поспішають.

— Я знаю чимало людей, які влаштувалися за фахом. Причому одразу, як тільки приїхали до Польщі. Один із них – мій чоловік, він займається перетяжкою салонів автомобілів, – розповідає дружина Миколи Інна. – Знайшов роботу через 10 днів після переїзду. Графік роботи звичайний – 8 годин 5 днів на тиждень. Працює він не по Umowa o pracę, а Umowa zlecenia (див. Довідка «КП»), а отже, лікарняних та відпускних у нього немає.

Начальник – людина порядна, але може й погарячкувати. Коли чоловік відпрошувався, хотів вираховувати у нього із зарплати, але потім передумав. Сказав: у тебе теж мають бути свої свята, – поважає нашу віру. У результаті, у чоловіка було по два Різдва та два Великодня.

Можливо, чоловік легко знайшов роботу тому, що він – фахівець у своїй сфері: займається перетяжкою салонів уже 20 років. Як співробітника його цінують, не звертають уваги на деякі речі. Наприклад, майже рік він виходив на роботу на годину пізніше, ніж належить, привчив до цього директора. Нині вже почав вчасно приходити.

Кар’єрного зростання в нього через професію бути не може. Та й зарплату начальник чоловікові не піднімає. Спочатку пропонував зовсім небагато, але коли чоловік сказав, що за такі гроші працювати не буде, — начальник зарплату підняв. Наразі офіційно отримує близько 1300 злотих. Багато чого навчає директора сам, як було і в Україні.

Інна має багато знайомих українців у Польщі, вони діляться своїми історіями із працевлаштування. З цих оповідань вимальовується головна думка – знати мову для пристойної роботи, звичайно, необхідно, але якщо ти добрий і затребуваний фахівець, то можна влаштуватися і без відмінної польської.

– У мене є чимало знайомих стоматологів, які влаштувалися на роботу одразу після переїзду. Польську доводиться вивчати під час роботи. Спершу знайомі з Харківської області працювали лише у другу зміну, а зараз уже з ранку до вечора: гроші потрібні на оренду житла, – розповідає Інна.

Знайома із середньою освітою працює в «Українському домі» на роздачі у шкільній їдальні. «Український дім» займається кількома проєктами для біженців. Хтось працює 3-4 години на день, хтось по 7. Там є обов’язковий психолог для співробітників, курси польської, хтось отримує навіть обіди.

Ще один знайомий Інни без знання мови спершу влаштувався на завод, але працював недовго: працювати на заводах у Польщі дуже важко. Нині вже у будівельній компанії, вони їздять на об’єкти по всій країні. Працює 5-6 годин на день, є 2 вихідні. Зарплата у нього хороша, щонайменше 5000 злотих, але й робота важка.

Перукар Ксенія з великим досвідом роботи, яку активно рекламували у чаті для українців, спершу їздила по квартирах на стрижки, але трохи підучивши польську, влаштувалась у дорогий салон.

Знайома з Мелітополя працювала із особливими дітьми в Україні. В Польщі привела свою особливу дитину до спеціалізованого дитячого садка — там їй запропонували працювати психологом. Спершу займалася лише дітьми з України, але згодом начальство вирішило: настав час спілкуватися з поляками. Вона сумнівалася: «Як я працюватиму з польськими дітьми, коли мови не знаю?». Проте завантажили її капітально. Тепер працює у дитячому садку за спеціальністю. Буває й так, коли спеціалістів не вистачає.

«У ресторані заплатили лише після загрози викликати поліцію»

У 49-річної Лідії з Дніпропетровська, яка приїхала разом із неповнолітнім сином у П’ясечне під Варшавою, враження про працевлаштування куди менш оптимістичні. У жінки вища педагогічна освіта, спочатку намагалася знайти роботу за спеціальністю, але коли її почали виселяти з безкоштовного житла, пішла на кухню, щоб було чим платити за оренду житла. У ресторані пропрацювала понад пів року. Найбільше її розчарувало ставлення до неї. Наразі Людмила залишилася без роботи і продовжує активно її шукати.

— Я влаштувалася на кухню від самого відкриття ресторану в центрі міста. У нашому колективі була єдиною українкою. Робила все, що мені казали – і готувала, і мила посуд, і прибирала – поляки тільки мили посуд.

Платили мені ставку. Графік – ненормований робочий день. Ти виходиш — і не знаєш, до якого часу працюватимеш сьогодні. Приходила о 9-й ранку, але йшла, бувало, і о 2-й годині ночі: працювали до останнього клієнта.

Графік — 2 дні працюємо, 2 відпочиваємо. Але коли захворіла одна співробітниця, довелося працювати по три дні поспіль. Не встигала відпочити: поверталася додому після 12-ї ночі, а вранці знову на роботу.

Якщо роботи немає, тебе посилають робити все що завгодно. Доводилось і прибирати. Поляків при цьому не чіпають. Хоча мені не дуже зрозуміло, як можна мити туалети, а потім у тому ж одязі пельмені ліпити. Чомусь мене вчити не хотіли, але хотіли вчитися у нас, українців.

Зарплату давали у конвертах – хоча, за словами роботодавців, працевлаштування я мала офіційне. У мене виходила мінімальна ставка – близько 2400 злотих. Скільки одержували поляки, не знаю. Мені про це ніхто нічого не говорив: від мене дистанціювалися, нібито я погано знаю мову. Коли треба було дати мені роботу чи викликати у мій вихідний, вважали, що я все розумію, а коли хотіла чогось я, казали: «Не розуміємо, що ти кажеш». Дуже зручна позиція.

Роботодавці обіцяли також соціальні пільги, але насправді їх не було. Перед тим як пішла, дізналася, що мене постійно звільняли та приймали на роботу знову, щоб не сплачувати податки. Звільнилася, зрештою, я сама.

Мені треба поїхати до України для проходження медогляду: маю інвалідність. Попросила мені заплатити: потрібні кошти на поїздку. Грошей не дали, мовляв, отримаєш згодом. Довелося здавати квитки до України. Потім казали, що вони мені переплатили і треба ще повернути…

Після чергового безуспішного прохання заплатити мені за роботу сказала: або я йду в МОПР (Miejski Ośrodek Pomocy Rodzinie, на кшталт нашого соцзабезпечення або ЦНАПу. – Авт.), або викликаю поліцію. Господиня намагалася кричати, але зрештою гроші мені повернули.

Після цього Лідія спробувала працювати на заводі. Після трьох годин роботи захворіла.

– Писали: «легка робота». Насправді нічого легкого в ній не було. Потрібно було відокремлювати стрейч-плівку, упаковану у великі мішки від сміття, для подальшого переплавлення. А там і сміття, і пилюка, всім цим дихаєш… Поруч дуже голосно працює подрібнювач пластику: принцип подрібнення — удар. Тремпеля потрібно було очищати від металевих з’єднань. Працювати в такому місці дуже складно, мені вистачило кількох годин. Зрозуміло, що ніхто не заплатив.

Подібних робіт багато. На випробувальний термін нескінченно беруть людей зі словами: «Спробуєш попрацювати день, чи підійде тобі чи ні». Не сподобалося — до побачення, прийде інший, такий самий, як ти. Таким і не треба платити.

Якщо судити з мого досвіду, роботу знайти дуже складно. Якщо це завод, то не всі надають нормальне житло. Як правило, в кімнаті мешкає по 4 особи — гуртожиток. А якщо житло винаймаєш сам, потрібна нормальна зарплата, інакше не вистачить тобі ні на що.

Якби не підтримка з України, не знаю, як би нам вдалося тут існувати.

«Домовилися з шефом, що він виправлятиме мої помилки в мові»

35-річна Ганна з Дніпра приїхала до міста Кельце на початку березня 2022 року. В Україні дівчина працювала інженером-проєктувальником. У Польщі влаштувалась конструктором на фірму, яка займається металообробкою. На пошук роботи у Ані пішов приблизно місяць. Точніше, сама робота знайшла дівчину.
— Коли ми лише приїхали, багато поляків нам допомагали. Одна з жінок запитала, чим я займалася вдома. Коли дізналася, сказала: «У нас уже пів року шукають таку людину!». Я розуміла, що роботи в Україні я більше не маю: після початку бойових дій нас звільнили, тому документи та трудова книжка були в мене з собою. Їхала з наміром працювати та допомагати своїй родині.
Диплом і документи я віддала знайомому, він показав їхньому шефу на роботі, а той сказав: нехай приїжджає на співбесіду. Після спілкування мій майбутній шеф сказав: «Мене все влаштовує».
– На новому місці я роблю креслення. Специфіка роботи дещо інша, ніж в Україні, довелося вчитися, – зазначає Ганна.
Щодо польської, яка дуже потрібна в роботі, то Ганна її не знала.
— Займатися в перший місяць мені не було чим, тому я вмикала уроки в інтернеті і цілеспрямовано вчила мову. Якісь фрази я вже знала. На співбесіді шеф сказав під час розмови зі мною та ще однією дівчиною з України: «Ваше завдання – за 3 місяці навчитися розмовляти комунікативним польським. Впорайтеся — молодці, не впорайтеся — прощатимемося. Ми вам допомагатимемо».

У нас була домовленість: якщо я говорю з помилками, він поправляє мене, каже, як правильно.
Моє робоче місце — у відділі з продажу. Ти сидиш і слухаєш польську. Так я досить швидко освоїла мову.
Нині ми працюємо нарівні з поляками. На нашій фірмі до нас, українців, ставляться так само, як до інших співробітників. Робочий графік звичайний – 5 днів на тиждень, 8 годин на день. Зарплата не менша за мінімальну — 4200 злотих, а чистими отримуємо 3200 злотих.

«У пекарні працювали під камерами відеоспостереження»

28-річна Анастасія із Хмельницького приїхала до Моравиці з мамою та двома маленькими дітьми. В Україні працювала вихователем, у Польщі теж влаштувалась працювати з дітьми у «світлицю» (на кшталт нашої групи продовженого дня у школі). Незважаючи на невелику зарплату, цей варіант роботи її влаштовує, особливо на тлі «пекельної» роботи в пекарні.

— Я працюю у програмі допомоги українцям, які втекли від війни. Зарплата у мене йде як соціальна допомога – 1500 злотих на місяць. Так, вона невелика, але офіційне працевлаштування. Робота хороша, із дітьми. Графік — 4 робочі дні на тиждень по 6 годин на день. Мову я освоїла, дякувати Богу: ходила на курси польської, вже добре говорю. А до цього працювала у пекарні із поляками.

Ось там працювати було тяжко – і фізично, і морально. Графік роботи спочатку — по 10 годин 6 днів на тиждень. За ці 10 годин ти маєш лише 20 хвилин, щоб поїсти. Плюс обов’язкові нічні зміни. Потім уже працювала по 8 годин, але 6 днів на тиждень. Складно.

У пекарні є різні цехи. Спочатку була на складі, де йде відвантаження хліба – там треба ящики пакувати, фасувати, ставити один на один. Кожен ящик — це 15-20 кілограмів, а тобі треба його підняти та поставити нагору. З моїм маленьким зростом це нестерпно. І так ти працюєш 10 годин без перерви.

Я попросила, щоб мене поставили на щось легше. Пішла на солодкі булки – стало трохи простіше. Але мені з моїм здоров’ям все одно було фізично тяжко.

Морально теж було непросто: там усі лаються, курять. А ти не можеш зупинитися ні на мить, щоб відпочити: працювали ми під камерами. Територія невелика, у кожному кутку — камера відеоспостереження — не можна перевести дихання. Як тільки зупиняєшся, приходить бригадир і може матом загнути: мовляв, чого стоїш, ми тобі платимо!

Коли виходиш у туалет, ти маєш зазначати, щоб той час, який ти витратиш на справлення потреби, у тебе потім вираховували із зарплати. З січня нам мали ввести браслети на руки.

Зрештою я звільнилася: фізично не витримала таку роботу. Та й заплатили мені менше, ніж обіцяли, хоч я працювала по 12 годин, ще й у свята. Повинно було вийти щонайменше 3400, а дали 2600.

Тепер працюю у «світлиці» 4 дні на тиждень по 6 годин. У мене є відпустка, оплачуваний лікарняний, індивідуальна Umowa o pracę. Мені важливо, що фізично я не втомлююся і можу перебувати зі своїми дітьми. Забираю їх зі школи, садка і приїжджаю на роботу – мене це влаштовує.

Так, зараз моєї зарплати на житло не вистачає: оренда коштує 2400 злотих на місяць, а я отримую 1500. Але ми тут із мамою та двома дітьми. Отримуємо соціальну допомогу на маму з інвалідності та 500+ на дітей. Так і живемо, затягнувши паски тугіше.

«Умови стали кращими, але для тих, хто в штаті»

Про ситуацію на ринку праці у Польщі загалом розповів секретар Головного управління «Об’єднання українців у Польщі» Мирослав Купич.

— Мирославе, які сьогодні шанси у наших людей влаштуватися на нормальну вакансію у Польщі? Що змінилося за минулий рік?

Мирослав Купіч. Фото: facebook.com/kupiczmirek

— Загалом ринок праці в Польщі став більш відкритим для громадян України. Зокрема, нещодавно було ухвалено спецзакон, який допускає до ринку праці українців. Це стосується і тих, хто опинився в Польщі через бойові дії, і тих, хто тут жив раніше. Незалежно від того, були ці люди працевлаштовані, чи мали дозвіл на роботу, чи термін дозволу минув, вони підпадають під новий закон.

З минулого року вийшли нові закони щодо мінімальних зарплат. З 2023 року мінімальна зарплата у Польщі зросла до 3490 злотих у січні. Потім у липні відбудеться ще одне підвищення – мінімалка становитиме 3600 злотих. Це стосується зарплати Umowa o prace. Щодо Umowa Zlecenie, то з 1 січня 2023 року мінімальна погодинна ставка становитиме 22 злотих 80 грошей, а з 1 липня — 23 злотих 50 грошей. Зміни до Трудового кодексу, ухвалені Сеймом, затверджує Сенат Польщі.

Продовжують виходити закони, які є корисними для співробітників. Однак вони поширюються на тих, хто офіційно працевлаштований до штату. Існують додаткові відпустки на опіку за дітьми, з’явилися додаткові дні. Процес змін на користь співробітника продовжується, і це момент позитивний.

Що стосується небезпек і проблем, вони весь час одні й ті самі. Важко знайти роботу, яка б повністю нас влаштовувала. Щоб, з одного боку, вона була не надто складною, а з іншого — з нормальною зарплатою. Гідну роботу треба ще пошукати. Таких варіантів на ринку небагато. Проте у Польщі є професії, в яких не вистачає робочих рук.

У якійсь сфері поляки не хочуть працювати, хтось виїхав шукати роботу за межі Польщі — Німеччину, Голландію, Велику Британію. Тож у певних професіях у Польщі не вистачає співробітників.

— А які фахівці зараз особливо потрібні у Польщі?

— Постійно потрібні спеціалісти IT. У цій сфері зарплата гідна. Також завжди потрібні люди в галузі будівництва: через нестачу людей терміни будівельних робіт у Польщі досить великі.

— Чула, що стоматологи та лікарі легко та без проблем можуть знайти роботу в Польщі. Чи це так насправді?

— Так. Що стосується лікарів та фахівців у медичній галузі, тут багато що змінилося. Наскільки мені відомо, вже не потрібно отримувати спеціальні сертифікати або видають їх у спрощеному порядку. Тому багато лікарів і медсестер з України без особливих труднощів знайшли роботу за спеціальністю. У цій сфері теж не вистачало працівників: дуже багато фахівців поїхали до багатших країн Європи.

— Як і раніше, в першу чергу потрібне знання мови?

— Звичайно. Але багато залежить від того, яка це робота. Якимось мінімумом, необхідним для спілкування, треба володіти. Але є такі професії, коли рівень володіння мовою має бути досить високим.

Думаю, якщо біженці трохи цікавилися темою, справи з мовою у них кращі, ніж рік тому. Організовано багато курсів, більшість із яких безкоштовні. Хто має інтерес, можуть такі безкоштовні курси знайти.

— А якщо людина отримує зарплату меншу за мінімальну — це порушення?

— За законом, якщо людина офіційно працевлаштована, рівень зарплати не може бути меншим від мінімальної. З 1 січня 2023 року мінімальна зарплата в Польщі складає 3490 zł брутто — до відрахування податків. З 1 липня 2023 року — 3600 zł брутто — таким чином, на руки людина отримає 2696 злотих: 794 злотих піде на податки.

Хіба що роботодавець забезпечує співробітника житлом чи харчуванням – зарплата людини у таких випадках може бути меншою. В інших — це порушення закону, і про це слід повідомляти певні організації.

Тут важливо, чи влаштовані люди у штаті. Так, Umowa o pracę – це одне, Umowa zlecenia – інше. Якщо перше, тоді мінімальна зарплата має бути не меншою за зазначену мінімальну за законом. Досить часто роботодавець не дуже хоче працевлаштовувати людину по Umowa o pracę, щоб заощадити, не бути прив’язаним до працівника, який матиме більше привілеїв та прав, таку людину складніше звільнити. Тому в переважній більшості випадків при влаштуванні людини на роботу роботодавці оформляють Umowę zlecenia.

Довідка «КП

У чому різниця між Umowa o pracę та Umowa zlecenia:

Umowa o pracę – трудовий договір. Umowa zlecenia – договір доручення. Umowa про dzieło — договір підряду.

Винагорода

Umowa o pracę: згідно із законом встановлено мінімальну заробітну плату. Працівники мають право на різні вихідні пільги. Umowa zlecenia: погодинну ставку у січні 2023 року збільшено до 22,80 злотих брутто, а з липня – до 23,50 злотих брутто. Підрядник не має права на вихідну допомогу. Винагорода належить за сам факт виконання роботи. Umowa про dzieło: визначається договором та виплачується за досягнутий результат.

Робочий час

Umowa o pracę: регулюється трудовим законодавством. Роботодавець має вести облік робочого дня. Винагорода за понаднормову роботу: 100% — за роботу в нічний час, у неділю та у святкові дні, які не є робочими днями, згідно з графіком робочого часу працівника 50% — за понаднормову роботу в інші дні. Umowa zlecenia: не використовуються правила робочого часу. Umowa о dzieło: визначається кінцевий термін роботи.

Мета договору

Umowa o pracę: регулярне виконання певного виду робіт під керівництвом начальника. Umowa zlecenia: виконання конкретного завдання. Umowa про dzieło: виготовлення закінченого продукту.

Ресурси, де шукати роботу в Польщі:

pomagamukrainie.gov.pl olx.pl (розділ Praca) praca.pl pl.jooble.org randstad.pl/ua/zebrane-oferty polandpraca-ua.com/ua https://oferty.praca.gov.pl Також у пошуку роботи допоможуть програми ePraca та Workport.
Джерело