Ринок праці в Україні швидше живий, ніж мертвий, хоч і кількість вакансій, і зарплати залишають бажати кращого.
Про те, як працюється українцям під час війни, скільки вони заробляють і що їх утримує на роботі, коли зарплата стала меншою, розповіло нове дослідження.
Робота як спосіб відволіктися
Бути весь час зайнятим під час війни стало життєво необхідним. Адже тепер робота дає не лише кошти для існування, а й ілюзію стабільності, і хоч якусь впевненість у завтрашньому дні. А найголовніше – вона відволікає від поганих новин та занепадницьких думок. Звичайно, абсолютно відволіктися не вийде, навіть якщо працювати 24/7, але те, що робота допомагає — це абсолютно точно.
— Коли я скаржуся на кількість завдань, завжди додаю: краще так, адже без роботи було б ще гірше! – каже подруга. — Не уявляю, як би я жила, якби цілими днями голова не була зайнята нескінченним вирішенням робочих питань. Мої сусіди з початку війни не працюють і цілими днями «сидять» у новинах та у фейсбуці. Я бачу, що за ці 15 місяців вони дуже змінилися – дах у них ґрунтовно знесло.
Як показало дослідження, проведене компанією Gradus у травні 2023 року, кожен третій українець цілком задоволений своєю роботою. Ще стільки ж оцінили свою роботу як нормальну. Чверть опитаних кажуть, що радше незадоволені роботою, ніж задоволені, і лише кожному десятому нинішнє робоче місце категорично не подобається.
Найбільш висока задоволеність роботою відзначається у співробітників 26 — 40 років.
Якщо говорити про регіональний розподіл, то найбільше робота радує мешканців столиці та західних регіонів.
Не зарплатою єдиною
Як ми вже писали раніше, зарплати у більшості українських компаній залишають бажати кращого. Дві третини опитаних кажуть, що їхня зарплата стала меншою, ніж до війни, і лише кожен 12-й може віднести себе до щасливчиків, у яких за рік повномасштабної війни зарплата зросла.
Нове дослідження показало, що з доходами справи справді не дуже добре. Більше половини респондентів заробляють менше ніж 10 тис. грн на місяць, кожен четвертий – від 10 до 20 тис. на місяць. І лише 11% кажуть, що їхні заробітки становлять понад 20 тис. грн на місяць.
Я запитала кількох знайомих, у яких зарплата за час війни знизилася, що їх тримає на старому місці. У кожного виявилися свої причини – хтось говорить про зручність віддаленої роботи, а хтось про своєрідну «відданість»: мовляв, із цією компанією я пережив часи зльоту, переживу і війну. Крім того, багато хто говорить про те, що довоєнне місце роботи є своєрідною опорою. Коли все навколо змінюється і руйнується, робота залишається острівцем колишнього життя.
Схожі результати дало і опитування Gradus. Виявляється, окрім зарплати, є десяток факторів, які стають вагомими аргументами залишитись на колишньому місці роботи.
Зокрема, на думку опитаних, це:
дружня атмосфера у колективі — 36%, комфортні та безпечні умови праці — 26%, налагоджені стосунки із керівником — 22%, можливість працювати віддалено — 20%, транспорт до роботи та з роботи — 12%, можливість кар’єрного зростання — 10%, підтримка під час війни — 7%, матеріальна допомога у складних ситуаціях — 7%, турбота про здоров’я — 5%, можливість навчання за рахунок роботодавця — 5%, харчування з допомогою роботодавця — 5%.
Як додаткову підтримку під час війни українські роботодавці надавали авансові виплати зарплат, релокацію та компенсацію витрат, забезпечення житлом, організацію офісу у безпечнішому місці чи за кордоном, програми психологічної допомоги.
А може, попросити про підвищення?
Враховуючи вищесказане, можна припустити, що у багатьох необхідність просити підвищення зарплати назріла та перезріла. Багатьом здається, що за умов війни це неприпустимо, але це зовсім так. Дослідження свідчать, що роботодавцям стає дедалі складніше знайти нових кваліфікованих співробітників. Вигідніше покращити умови роботи тим, хто вже працює в компанії, має досвід роботи та необхідні навички.
Кадровий портал Work.ua дав кілька порад щодо того, як знайти аргументи для свого роботодавця.
Насамперед експерти порталу радять порівняти свою зарплату із пропозиціями на ринку. Якщо ваша зарплата нижча за середню по ринку, вам явно не доплачують.
Далі випишіть усі обов’язки, які ви виконуєте, а потім порівняйте їх з обов’язками у вакансіях, які пропонують зарплату вище, ніж у вас. Якщо ви виявите, що ви маєте потрібні навички та досвід, зафіксуйте це: така інформація стане ще одним аргументом для роботодавця.
Подумайте, у чому ваша цінність для компанії. Складіть список та опишіть досягнення за останні пів року. Якщо це можливо, наведіть конкретні цифри та статистику.
На основі зібраної інформації визначтеся, наскільки вам мають підвищити зарплату. Відповідь на запитання «Яку надбавку ви хотіли б?» повинна звучати чітко та аргументовано.
Якими б справедливими вам не здавалися власні вимоги, потрібно бути готовим не лише до позитивної, а й негативної відповіді. У разі відмови не варто ображатися, скандалити та грюкати дверима. Якщо вас не задовольнили аргументи шефа, чому збільшити зарплату неможливо, ви можете пізніше у спокійній обстановці вирішити, чи варто залишатися в компанії. А поки запитайте, що ви можете зробити, щоб повернутися до цього питання в найближчому майбутньому.
Також Work.ua розповів про кілька помилок, через які на підвищення можна навіть не сподіватися:
Непідготовленість: якщо ви не можете чітко пояснити, чому вам повинні платити більше, сподіватися нема на що. Ультиматуми: позиція «або ви підвищуєте мені зарплату, або я йду» взаагалі програшна, адже шантажистів ніхто не любить. Невідповідний момент: якщо нещодавно ви допустили прокол у роботі, якщо в компанії йдуть великі зміни, якщо шеф погано почувається і т.д., не варто заводити розмови про зарплату.
«Не бійтеся зважитися на такий крок, як попросити підвищити вам зарплату, – радять експерти порталу. — Ви нічого не втратите, якщо це зробите. При цьому ви отримаєте почуття контролю над ситуацією, а поки готуватиметеся до розмови з керівництвом, побачите, який внесок вносите в роботу компанії».