«Шляхта, герби та інші «спокуси»»: 9 мудрих порад від науковця, як уникнути труднощів при дослідженні свого родоводу

Кожен громадянин України, розкриваючи подробиці доль своїх предків, досліджуючи глибину свого походження, здатен наповнити наше сьогодення непідробною мудрістю, що лиш сприятиме стійкості нашої держави. Та як уникнути помилок, які чекають на будь-якого початківця, що досліджує родовід?

Співробітник ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України Олексій Дєдуш, який нещодавно захистив дисертацію на тему «Історіографія дослідження української національної ідентичності в кінці ХХ — на початку ХХІ століть», люб’язно розповів, як українським ентузіастам обійти усі труднощі, приступивши до дослідження.

Яка найбільша складність очікує людину на початку дослідження родоводу. І як її подолати?

«Перша складність універсальна — «з чого почати?» Перше, що ви можете зробити самі, — це пошукати у документах, які зберігаються у вас вдома всю потрібну інформацію.

Переглядайте всі документи, оскільки знайти цінні дані можна навіть у неочевидному для цього папірці. Також відкладіть основні документи — свідоцтва про народження та шлюб, оскільки вони будуть, найвірогідніше, необхідні для походу в ДРАЦС, щоб Вам надали інформацію про події, що стосуються ваших родичів, яким менше 75 років.

Будьте готові, що тут також будуть складнощі. У сільрадах місцеві чиновники любили записувати людей народними формами імен (Ілля — Гилько, Олександр — Олесько, Григорій — Лигор, Агрипина — Горпина, Феодосія — Тодоска).

Не всі працівники ДРАЦС є достатньо кваліфікованими у ономастиці (науці про імена), тому вони просто відмовлять вам у видачі документу через відмінність даних. Можна перестрахуватися і повідомити про таку форму імені відразу.

Якщо працівник ДРАЦС відмовив вам у видачі через таку невідповідність, попросіть звернутись його у видання Скрипник Лариса Григорівна Власні імена людей : слов.-довід. / Л. Г. Скрипник, Н. П. Дзятківська ; ред. В. М. Русанівський; НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. – 3-тє вид., випр. – Київ: Наук. думка, 2005. – 334 с. Воно має бути наявним у кожному ДРАЦС. Як правило, це допомагає. Але часто є труднощі зі схожими іменами. Плутають часто такі імена Васса/Василина (народна форма Васька), Демид/Дем’ян/Дементій, Прокіп/Прохір.

Я зараз складаю список таких імен, які вносять плутанину, але це доволі тривалий процес. Він буде опублікований для всіх охочих на проекті UkrainianFreeGenealogy. Другий варіант, з чого можна почати — це опитування батьків, дідусів-бабусь, тіток-дядьків, всіх двоюрідних та навіть троюрідних родичів, найстарших сусідів ваших прямих родичів. Використовуйте диктофон або фіксуйте на папері основні дані — імена, дітей, братів-сестер, вік, всі населені пункти, місце роботи/служби.

Перед опитуванням можете скласти перелік питань, які потрібно поставити, щоб нічого не загубити і орієнтуватись за ним під час опитування. Головне, щоб ваше опитування не переросло у допит, дозволяйте людині розповідати все, оскільки так вона буде розслаблятись і цьому стані може згадати більше. Зважте, що не все сказане може підтвердитись документально, а деякі дані можуть навпаки спричинити складнощі. Усі розбіжності позначайте як важливі, щоб звірити їх. Після цього складіть своє первинне дерево. Це може бути бути:

1) аркуш паперу, але формату А3 і не менший;

2) відповідний софт (GenoPro, AgeTree, FamilyTreeBuilder;

3) онлайн-сервіси (FamilySearch, MyHeritage, Rodovidwiki).

Дехто робить дерева в інших програмах власноруч. Тепер дивитесь на найдальших своїх прямих пращурів, у яких відомі приблизні роки життя. Тепер можна шукатиметричні книги, подавати запити в архів або відвідати архівну установу самостійно».

Візуалізація дерева у програмі GenoPro. З мінусів — недостатня естетичність, Олексій Дєдуш

Чи є нездоланними труднощі дослідження свого родоводу дітьми, залишеними невідомими батьками?

«Це суттєва проблема для початку вивчення родоводу. Але не забуваймо, що ми живемо в епоху високих технологій. Для того, щоб хоча б щось прояснити варто здати аутосомний (він найдешевший) ДНК тест в одній з наявних компаній. На жаль, через пандемію ціни зараз тримаються доволі високі — щонайменше 49-59$. Хоча були часи, коли і за 29$ під час акцій можна було замовити тест. Замовляйте краще самі, бо всякі посередники просто «наварять» на вас гроші.

Після замовлення Вам десь через місяць прийде набір для забору ДНК матеріалів. Там є детальна інструкція. Хорошою є новина, що УкрПошта тепер без всяких проблем приймає для пересилки закордон біологічні матеріали типу зразків для видобутку ДНК. Раніше їх маркували як косметичну продукцію або ще щось. Мені вдалось при відправленні своїх зразків взагалі уникнути питання, що я відправляю. Після відправлення десь через місяць Ви вже зможете отримати свої результати. Дуже модною є фішка, яка показує через аутосомний тест ДНК етнічне походження. Скажу як етнолог, ці результати доволі умовні і часто навіть можуть заплутати.

Більше конкретики можуть дати більш дорогі тести, але і вони не враховують те, що, наприклад, східнослов’янські племена, на основі яких сформувались українці також виникли на різних субстратах — балканському, балтському, археологи говорять навіть про присутність кельтських осередків на території України. Точно може показати лише наявність слідів унікальних, доволі замкнених груп, наприклад гебреїв-ашкеназі. Хоча особливої відмінності між різними семітськими народами (наприклад з арабами Палестини та гебреями) ДНК також не покаже.

Отже більш цінним для тих хто шукає своїх біологічних родичів будуть збіги ДНК. Його показують у декількох параметрах. Перший — це відсоток спільної ДНК. Звертати увагу треба на кількість більше 0,5%. На жаль, не завжди у тих хто здає ДНК є й такі збіженці. У мене наприклад є збіженець 1.1%. Він походить з Моринців, а мій дід родом з сусіднього села Будище. Але він має не дуже глибоке дерево, тому встановити, де ми перетинаємось поки неможливо.

Як показує практика, часто люди взагалі мало що знають про своїх дідів-бабів, але здають ДНК для, фактично, розваги. Тому можливий навіть ігнор ваших листів. ДНК-файл краще вивантажити з сайту, на якому ви його замовляли і завантажити на GedMatch. Цей ресурс повністю безкоштовний і дає змогу порівнювати ДНК без проблем.

Варто згадати, що за його допомогою було ідентифіковано багато невідомих трупів та знайдено декількох маніяків. Ви можете заборонити поліції переглядати ваше ДНК на цьому сайті, якщо маєте таке бажання. Також його можна видалити. В ідеалі, якщо дозволяють кошти, робіть ДНК тест батьків, своїх дідів-бабусь, найстарших кровних родичів. Тоді ви зможете точніше сортувати збіженців за регіонами/предками. Але з нашими економічними реаліями це дуже дорого.

Я в своєму житті ніколи не вигравав лотерей, але раз мені вдалось потрапити на обмежену акцію, і я за фактично символічну суму зміг протестувати своїх батьків. З цікавого. Мій батько походить з с. Малополовецьке, а також має предків з Великополовецького.

Як згадував в інтерв’ю виданню «Локальна історія» пан Сергій Сегеда, ці два села дуже цікаві в антропологічному плані, оскільки його жителі справді мають окремі риси притаманні степовим народам. З власних спостережень скажу, що серед корінних жителів там багато чорнявих, карооких людей, у багатьох пряме волосся. Найцікавіше, що у мого батька показало 1% генів із Західної Азії, а незначні збіги по цьому регіону фіксуються лише з тюркомовними збіженцями. Якби провести більш детальне дослідження ДНК жителів цих сіл, можна було би точно підтвердити теорію про заснування сіл половцями. Але все це має бути достовірно перевіреним.

Ще багато-хто турбується питанням, чому у нього показало гебреїв, хоча їх ніби не було в роду. Найвірогідніше були, але вони були вихрестами. Тобто перейшли з іудаїзму в православ’я/католицизм/лютеранство. Про «вихрестів» можуть свідчити (але не 100% і це важливо враховувати) такі прізвища у роду: Крижанівський (прийняв хрест або криж), Добровольський (добровільно перейшов у нову віру), Новацький/Новицький (новонавернений), Прибильський (прибув до християн), Коханівський/Коханчук (від Коган, хоча може і від «кохання»), Левітський/Левицький/Леветський (від Левіт), Вихристюк, Перехристенко і т.д.

Легенди про німців у роду можуть означати насправді також наявність гебреїв, які мали прізвища німецького походження та говорили на їдиш, який походить від німецьких діалектів».

Візуалізація родинних зв'язків у програмі GedcomReport, Олексій Дєдуш

Які помилки характерні для початківців?

«Для того, щоб уникнути труднощів всю неперевірену інформацію вносьте у дерево. Наприклад, якщо у вас є два варіанти по-батькові. То запишіть два через похилу лінію. Скоріше за все, згодом ви уточните цю інформацію. Для предків, у яких невідомий навіть приблизний рік народження, можете застосувати формулу -18 років від приблизного чи точного року народження первістка. Для цього потрібно фіксувати всіх братів та сестер своїх прямих предків. Поясню на прикладі.

Наприклад, Юхим Григорович Шкода народився приблизно 1839 р. Але за доступними пізніми джерелах (наприклад сповідний розпис кінця 19 ст.) відомо, що у нього був брат близько 1833 р. Це значить, що Григорій Шкода народився «до 1815 р.», а шлюб він взяв до 1833 р. Дати приблизні, але дають змогу зорієнтувати коли шукати шлюб. Ваше дерево буде достовірним, якщо міститиме всі точні дати народжень, шлюбів, смертей, але цього досягти на 100% майже не вдається.

Варто врахувати, що деякі ваші предки мали декількох дружин/чоловіків. Якщо з дружиною простіше, бо вона змінювала прізвище, а діти від першого шлюбу, зазвичай, ні, то з чоловіком важче. Без точного запису про народження іноді важко встановити яка з дружин вашого прямого предка ваша предкиня. Однак у мене був випадок, коли діти вдови-моєї пра(4)бабусі були записані під прізвищем і по батькові вітчима. Це дуже ускладнило мої пошуки, але дало цінний досвід після встановлення істини.

Ще треба бути обережним з поширеними прізвищами. Практично у більшості українців в роду є прізвища на кшталт Мельник, Коваль, Бондар. Іноді в одному населеному пункті трапляються тезки за іменем і прізвищем. І це створює додаткові труднощі, а також вірогідність піти не тим шляхом».

Які приховані та неочевидні труднощі можуть виникнути при опитуванні родичів, та що робити, якщо людина свідомо не бажає ділитися інформацією?

«При усному опитуванні є значний вплив так званого людського фактору. Це помилки, забуття деяких важливих деталей , суб’єктивні судження, плітки. Люди часто посилаються на сімейні легенди. Нерідко ці легенди підтверджуються. Здебільшого це дані про дворянство, багатство, етнічне походження. Але буває навпаки.

Людська фантазія не має меж. Люди часто бояться таких опитувань. Дехто має ірраціональний страх перед дослідженням родоводу. Дехто боїться розголошення власних даних. З радянських часів, багато людей, які мали «проблемні сторінки біографії» досі можуть категорично відмовлятись щось розповідати.

Мій дід Іван Антонович Демченко, наприклад, своїм рідним дуже мало розповідав про перебування в німецькій окупації та на роботах в Німеччині. Хоч він був 1921 р.н. його не встигли призвати через авіаналіт на Вільшанський військкомат. Його старшого брата Федора 1911 р. н. призвали і він загинув у 1942 р. в Орловській області, не залишивши нащадків. В окупації діда забрали як остарбайтера і направили до якогось німецького фермера. Нещодавно мною був встановлено факт, що дядько діда по матері Клим Семенович Харченко півроку був старостою у сусідньому, рідному селі Пединівка, а також виконував функції дяка у відновленому православному приході. В Архіві СБУ за моїм запитом не було знайдено даних про його притягнення до відповідальності як колабораціоніста.

Однак, при СРСР такі проступки родичів могли впливати на долю людини, тому й існувала, існує така замкненість. Особисто колись, у 2016 р., у м. Тальне я опитував одну літню жінку для збирання усно-історичних відомостей. І під час розмови стало зрозуміло, що вона працювала якоюсь помічницею старости при німцях у своєму селі. Після мого питання чи справді старости, а не голови сільради, вона змінила тему. Тож деякі люди ще боялись розповісти випадково щось зайве. У разі наявності такої проблеми спробуйте пояснити, що сімейна історія це дуже важлива і цікава сфера.

Україна демократична держава, де немає переслідувань за такі «проступки» як полон, дворянське походження, а колективна відповідальність канула в небуття. Якщо це не допоможе, то шукайте, як це дивно звучить, інших родичів. Я допомагав своїй родичці досліджувати родовід, а її бабуся мала батька, який був у німецькому полоні. І мовчала все життя про родичів. Так і померла, нічого не розповівши. Але племінниця цієї бабусі, з якою зв’язались і особисто відвідали ми вдвох, тепло нас прийняла, все знала, мала намальований родовід і генеалогічне дерево по тій гілці нам вдалось вибудувати до сер. 18 ст. і навіть встановити, що предки цих людей жителі м. Біла Церква щонайменше з 1811 р».

Як грамотно застосовувати чужі напрацювання у дослідженні родоводу: початківець завжди повинен іти своїм шляхом чи може мати наставника?

«Чужі напрацювання дуже спрощують ваші пошуки. Головне не забувати тих, хто вам таким чином допоміг. У мене також є такі приклади допомоги. Наприклад, автобіографія діда, в якій були точні роки та місця народження його батьків, дерево пана Олега Вітра, яке передав мені наш спільний родич росіянин Олексій Анатолійович Обремський.

Цікавим є той факт, що наші дерева збіглись практично на 99%по шуканій гілці. Але мене зацікавило припущення щодо етимології прізвища Обремський від форми імені Обреїм, яка справді траплялась у мусульман, зокрема кримців. Але бували і неприємні випадки. Я маю ДНК-збіг з одним відомим дослідником генеалогії шляхти, який живе зі мною в одному місті, ми навіть разом брали участь у декількох заходах.

Я надав йому всі свої дані дерева, окреслив збіженців. У відповідь я отримав відмовку, що йому немає часу дослідити весь свій родовід, тому він не може допомогти. Важко повірити, що людина, яка зробила собі ім’я на генеалогії, не дослідила нормально свій родовід. Хоча я дякую Богу, що він пролив світло на те, хто є ким.

Серед поганих впливів на початківця наявна надмірна віра у документи та у сімейні легенди. Почнімо з документів. Нас, істориків на істфаці КНУ ім. Шевченка, вчили критично ставитись до джерел. Тому одне джерело повинне мати певне підтвердження іншим, часто непрямим. Не завжди це вдається перевірити, але варто врахувати, що документ писала людина, яка а) могла помилитись б) свідомо написати невірну інформацію як результат дачі або відмови від дачі хабарів.

Інформація могла бути викривлена через стан документа та його прочитання. Нерідко навіть досвідчені генеалоги, які не мають класичної історичної освіти допускають такі помилки. Візьмемо приклад хати Миколи Леонтовича. Так, випадок спірний і потребує глибших досліджень. Але дехто на відомому новинному ресурсі написав спростування, опираючись лише на один факт, бо «хата Леонтовича була дерев’яна згідно документів, а не глиняна».

Але у переписних листах 1897 р. у моїх селах, хати, які дожили до наших днів, також вказані дерев’яними. Тобто російські документоводи не розрізняли глинобитну хату, у якій був дерев’яний каркас і чисто дерев’яну хату типу зруб.

Легенди. На початку вивчення родоводу варто прийняти той факт, що ваші предки були такими ж звичайними людьми, як і ви. Вони мали свої плюси і мінуси. Тож потрібно це сприймати в комплексі. Ваше дослідження дасть змогу встановити істину, і це головне. Хоча багато деталей, на жаль, так і залишаться нерозкритими.

Мати наставника важливо, але не завжди реально. Хороша ідея знайти ту людину, яка може підказувати вам у ваших пошуках. Особисто я допомагаю підказками всім, хто до мене звертається. Переважно це мої земляки, до яких я зараховую і всіх, хто має стосунок до місць проживання моїх пращурів. Багато підказок ми викладаємо на ресурсі UkrainianFreeGenealogy, але там вони більш універсальні. Тож шукайте однодумців, земляків у широкому розумінні цього слова і спілкуйтесь. Зараз мережа Інтернет дає багато можливостей у цьому плані».

Часто у меричних книгах можна знайти гарні малюнки. На фото метрична книга с. Ставидла, Олексій Дєдуш

Чи може початківець також ознайомитися із якоюсь спеціалізованою науковою літературою, які найменування порадите?

«Перш за все пораджу Telegram-канал UkrainianFreeGenealogy. Звісно, це не наукова література. Але я маю відношення до науки як співробітник ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ, тому стараюсь писати тексти у відповідному стилі. Хоча дисертацію я написав і, слава Богу, успішно захистив по національній ідентичності, але у процесі досліджень зрозумів, що генеалогія та етнічна/національна ідентичність дуже суміжні сфери. Тому планую видати декілька статей з цієї теми. Якщо конкретно про наукову літературу, то можу порадити:

1) Романова, С.Н., Глуховская И.И. Указательвидовдокументов, содержащихгенеалогическуюинформацию;

2) Антонов ДмитрийНиколаевич, Антонова ИринаАндреевнаМетрические книги России XVIII-начала ХХ в.;

3) Посемейные списки мещан и крестьян. Сборникзаконов и разьяснений 1915 г. (Є у вільному доступі);

4) Анотовані реєстри збірників метричних книг, які зберігаються у архівах України. Багато з них є у вільному доступі;

5) Праці І. Смутка, В. Кривошеї, Я. Сумишина та інших авторів. Читайте професійні праці вже на етапі серйозного поступу у побудові дерева, бо більшість з них торкаються у більшості 18-19 ст.;

6) Раджу познайомитись з працями місцевих краєзнавців.

Нещодавно мені вдалось познайомитись з працями пана Анатолія Страшука про Мотовилівку. Величезна праця на благо земляків. За що йому велика шана. Мені це близько, бо мій дід, будучи директором будинку культури с. Будище, написав історію цього села на основі усних та архівних джерел. Машинопис зберігається у Музеї «Батьківщина Тараса Шевченка», а рукопис у ДержАрхіві Черкаської області.

Вдячний Музею за надіслану копію машинопису. А рукопис треба їхати і перефотографовувати самому, бо архівним установам байдуже чи ти родич автора рукопису. А в умовах величезних черг у читзали архівів, місця в які, мабуть, скоро будуть продавати, зробити це не вдасться скоро.

А загалом книга діда має величезне значення і для дослідників родоводу будищан, бо має дуже багато імен та згадок про долі людей.Також вступайте у краєзнавчі спільноти у соціальних мережах. Серед таких цікавих груп я можу назвати Шляхетський Сеймик Фастівщини, яку заснував пан Олег Шкуратовський. Наприклад саме завдяки його посту з витягами видання «АрхивЮго-ЗападнойРоссии» я дізнався, що мій предок-малополовчаниншляхтич Теодор (Федір) Дембровський у 1750 р. постраждав від дій польських жовнірів-мародерів».

Якщо початківець відразу стикається зі значними або надто серйозними труднощами, як себе мотивувати на звершення?

«Мотивація — це значна частина успіху у власному дослідженні родоводу. Багатьох мотивує знаходження шляхти у родоводі. Розумію герби, можливість значно глибше дослідити родовід це надто спокусливо. Багато хто цим хизується, навіть називає себе нащадком лицарів тощо. У мене в самого багато шляхетських родів, в одного роду є підтверджений герб та перша згадка представника роду у 1613 р. Однак, як на мене, варто досліджувати всі гілки.

Селяни, міщани також давали українству талановитих людей. Раджу досліджувати родовід у так звану «ширину», тобто вносити всіх кровних родичів. Можна знайти спорідненість з багатьма відомими людьми свого краю.У мене таких людей є десь з десяток: всесвітньо відомий поет і художник,олімпійська чемпіонка, піонер-підводник, , видатний архітектор урядових будівель, один з творців першого ядерного реактора в СРСР тощо.

Я от нещодавно знайшов спорідненість з Мойсеєм Наумовичем Тодосієнком — впливовим представником релігійного руху мальованців з с. Яхни Васильківського повіту. Написав статтю і завдяки вже згаданому пану Олегу подав її у місцеву фастівську газету.

Правда, в друк вона ще не вийшла. Мотивації можуть заважати відсутність джерел. Більшість з них лежать в архівах. Але карантинні умови роботи читзалів, бізнес-поведінка деяких комерційних генеалогів зробила проблематичним відвідування читзалів.

Скажу більше: у моїх знайомих істориків почались проблеми з власними дослідженнями через ці черги. Фактично дисертації не закінчуються, статті не пишуться. Як на мене, для науковців, які пишуть професійні роботи, мають існувати квоти на відвідування читзалів архівів, які надавались би на основі документів зі своїх установ.

Крім архівів, проблемними є архіви підприємств, колгоспів тощо. Не завжди звідти приходять відповіді на запити. Я особисто зіткнувся з гострим нерозумінням місцевих латифундистів с. Малополовецьке, які зараз володіють архівом колгоспу. Крім того, вони ще й депутати місцевих органів самоврядування. На мої два запити надати мені можливість попрацювати з цим архівом не відповідали.

Для мене це важливо, бо моя бабуся, матір мого батька померла у 1964 р., коли йому було 2 роки. Записи про народження 1920-х не збереглись. Я навіть не можу виготовити нормальну табличку на її могилу, бо невідомий точний рік її народження, оскільки у погосподарських книгах Малополовецького фігурують два різних роки народження. Маю підозру, там все згнило, а визнати це бракує духу.

Якщо ви втратили мотивацію, то варто зробити паузу на пару тижнів. Заплановану паузу. Потім знову глянути своє дерево і почати дивитись документи знов. З часом можлива поява нових описів фондів на сайтах архівів, оцифрованих документів, і це дасть новий поштовх. Більше спілкуйтесь з однодумцями. Іноді звичайні розмова може наштовхнути на нові ідеї».

Як щодо труднощів переміщення від міста до міста у пошуках документів, чи таке трапляється, і як це полегшити?

«Зараз рідко буває, коли в однієї людини предки були всі з одного регіону. Як правило, розкидані по всій Україні, а то й знаходяться у сусідніх державах. Якщо давати запити і їздити по архівах, то це може влетіти у копієчку. Ще віднедавна архіви, явно з відмашкою з «верхів» масово почали вимагати гроші за негативні запити, тоді як раніше це було вкрай рідко, і на це була відповідна реакція. Приватні шукачі в архіві це один з виходів. Але ціни у них різні.

Є «зірки», які беруть 100 $ за перегляд однієї метрики населеного пункту за рік. Є в межах 200-300 грн. Але черги у читзали не сприяють і тут. Як на мене, варто шукати однодумців і домовлятись про бартер, тобто ви шукаєте інформацію у архіві, який ближчий до вас для певної людини, а вона у своєму найближчому для вас. Однак, знайти таких людей непросто, але можливо. У мене в самого зараз існує проблема з Брянським архівом.

Мій предок-солдат Павло Іванович Дєдуш найвірогідніше був з білорусько-українського пограниччя на Суражчині. Я знайшов двох людей-росіян з того ж села. І ми вже були готові оплатити фотографування ревізької казки у ГАБО, але третій перестав виходити на зв’язок. Людина літня, і все може статись у ці страшні часи. Для мене це взагалі лотерея, тому я вагаюсь платити немалу суму вдвох.

У цьому контексті я взагалі планую заробити реєстр рекрутів по ревізьких казках, щоб люди з усіх куточків колишньої Російської імперії могли знайти своїх предків українців. Запрошую долучитись й інших. Бо мати предка-солдата ще та проблема у пошуках».

Візуалізація родоводу у формі хмари прзівищ на прикладі генерала Юрка Тютюнника, Олексій Дєдуш

Які знання законів потрібні початківцю, аби почати дослідження без жодних клопотів?

«По-перше, ви маєте знати, що архіви не мають вимагати у вас доведення вашої спорідненості, бо туди надсилаються документи, яким більше 75 років.

По-друге, під час звернень в установи ви маєте прописувати певні власні персональні дані. Ставте гриф про потребу обробки і захисту ваших персональних даних згідно Закону. Повного тексту у мене немає під рукою, але його можна знайти у мережі Інтернет.

Якщо ви робите запити в іншу державу, то потрібно знати їхні підходи до зберігання справ та збереження персональних даних. У Польщі, наприклад, це так звана RODA, за яким чиновники бояться надати якусь зайву інформацію без підтвердження вашої безпосередньої спорідненості, бо там величезні штрафи.

У нас ДРАЦСи також зараз відмовляються надавати дані про дату смерті, наприклад, брата вашої бабусі при наявності документів, які підтверджують спорідненість».

Також читайте: за яким алгоритмом слід досліджувати свій родовід, щоб досягти найкращих результатів.

Українці тепер можуть легко і без труднощів досліджувати свій родовід: стартував унікальний проєкт.

Источник

Новости Украины | Последние новости Украины