За інформацією: Суспільне Полтава.
Оксані Дмитеренко-Лисенко подобається готувати. Суспільне Полтава
Полтавка планує купити автомобіль для перевезення продукції, на зворотному шляху ним можна буде вивозити поранених.
"Мій старший син РЕБ-івець, і ми можемо працювати з ним вже в такому конекті військовому", — сказала Оксана Дмитренко-Лисенко.
Наймолодший син жінки отримав освіту кухаря і буде допомагати матері. Грант на розвиток цього бізнесу полтавка виграла 2025-го. Отримали 1,5 мільйони гривень.
Раніше Оксана Дмитренко-Лисенко уже вигравала інший грант — із вирощування свійської птиці й переробки м’яса.
Про пошуки сина
Середній син полтавки зник безвісти 2024-го. Він — військовослужбовець 47-ї механізованої бригади "Маґура". До війська долучився 2021-го, коли йому виповнилося 18 років. Хлопець покинув навчання у технікумі на другому курсі.
"В нього був позивний «Привид», і він дійсно в нас як привид. Зник якраз на весілля старшого брата. 4 червня вже буде два роки. Він зник в Покровському районі, де ходив у школу. Можливо, тому його і взяли в ту розвідгрупу, бо він там як місцевий був".
Оксана Дмитренко-Лисенко починала службу як діловод, а потім стала працювати у кухні. Суспільне Полтава
На той час Оксана Дмитренко-Лисенко була на службі. Спочатку взяла відпустку, а потім і звільнилася з війська, аби присвячувати більше часу пошукам сина.
"Я їхала просто на польовий обмін, шукала отих солдатів РФ. Я готова була помінятися на кухаря, думала, що я їх нагодую. Ми не доїхали буквально кілометрів 5, я вже бачила ту посадку, де була моя дитина нібито. Сказали, що нам туди не можна".
Жінка самостійно з’ясовувала, якою була обстановка на позиції, де зник син, а згодом навчалася основам роботи з БпЛА.
"Не працювала тоді артилерія, а працювали тоді на пікапах солдати. І в мене була надія, що, можливо, він і важко поранений, але його забрали, тому що не було ніяких тіл. Коли їх пішли шукати, не було нікого, ні тіл не було, ні живих, ніякої інформації взагалі про це не було. І в мене були надії на те, що він живий".
На повернення воїна, окрім матері, чекає двоє його братів та сестра.
Про службу і родину
У війську Оксана Дмитренко-Лисенко кілька місяців була діловодом, а потім працювала у кухні. Перший контракт на три роки підписала 2018-го.
Жінка під час служби у ЗСУ. Суспільне Полтава"Я не служила зі своїми хлопцями, своїми дітьми, але служили біля мене такі самі, як вони. Я годувала, скажімо так, чужих, знаючи, що хтось годує моїх".
На службу жінка пішла у той же час, коли таке рішення для себе ухвалив її старший син.
"Якщо мої діти вирішили захищати країну, я буду там. Я розуміла, що не кожна мама собі може це дозволити, от я така ненормальна. Мене не взяло дві частини, одна з них полтавська, а взяла 56-та Маріупольська бригада. Це була майже лінія фронту, на даний момент вона окупована. Тоді працювали більше на позиціях снайпери і ДРГДиверсійно-розвідувальна група — підрозділ спеціального призначення, який таємно діє глибоко в тилу противника".
Оксана Дмитренко-Лисенко на службі і в цивільному житті. Суспільне Полтава
Після початку служби жінка забрала на Донеччину і своїх дітей. Там же вони почали ходити у школу. Мати наполягала, щоб її сини та донька вчилися основам домедичної допомоги та накладанню турнікету.
"Я стояла 1 вересня на святі і дивилась то на одного, то на другого (сина — ред.) — чи не світиться червона точка в лобі. Тому що снайпери. Вчителі дуже були прекрасні, дуже добрий директор. Тому я через деякий час просто відпустила. Зрозуміла, що їм нічого не загрожує. А далі війна в повномасштабному (варіанті — ред.). По Новогродівці (місто на Донеччині — ред.) бігали чоловіки і кричали: "Наші йдуть" (про армію РФ — ред.)".
Контракт у жінки закінчився у грудні 2021-го. Вона лишалася на Донеччині до квітня 2022-го, а потім виїхала із молодшим сином. Після цього продовжила службу у добровольчому батальйоні на Полтавщині. Остаточно пішла з війська 2024-го.
Оксана Дмитренко-Лисенко після звільнення зі служби долучається до різних тренінгів та навчань із розвитку бізнесу. Фото зі сторінки у Facebook О.Дмитренко
Про повернення до цивільного життя
Після виїзду із Донеччини Оксана Дмитренко-Лисенко оселилася у селищі Опішня, де живе її мати.
"Моя мама була не готова до того, що я повертаюсь. Я на телефоні сиділа постійно, тому що бомбили мою частину, розбивали наші батальйони, там була моя дитина. Мама не розуміла і сестра також: «Піди мамі щось там допоможи, чого ти сидиш в кімнаті?». А я вию", — розповіла ветеранка.
Завдяки доньці Оксана Дмитренко-Лисенко їздила на ретрити у гори. За її словами, це допомогло повернутися до цивільного життя. Полтавка мріє купити великий будинок біля міста й організувати у ньому відпочинок та відновлення для ветеранів та їхніх родин.