Три покоління родини з Кіровоградщини виборюють незалежність України

Микола та Тетяна Бердники на тлі портрета та нагород сина Віктора. Колаж: Суспільне Кропивницький

Три покоління родини Бердників із села Велика Виска Мар’янівської громади Новоукраїнського району Кіровоградської області – батько, син та онук – учасники російсько-української війни. Після поранення сина 2015 року захищати Україну добровольцем пішов 58-річний вчитель Микола Бердник. Його син Віктор помер цьогоріч. Нині на передовій – онук та зять. Суспільне підготувало серію матеріалів до Дня Незалежності України. Друга історія – про родину Бердників.

68-річний житель села Велика Виска Кіровоградської області Микола Бердник згадує, як пішов на фронт: "Мобілізують до 60 років, а мені було 58. Я пішов у військкомат, пройшов медкомісію. Ми стояли в декількох точках, але найдовше – в селищі Верхньоторецьке. Я був заступником командира зенітно-ракетної батареї".

Чоловік розповів, що його син, Віктор Бердник, служив у полку спецпризначення. 2014 року отримав поранення голови: "Тоді війну називали АТО. Він з перших днів був на передових позиціях. Хтось із місцевих їх здав. Віктор був на БМП зверху, бо був кулеметником, решта хлопців були всередині. І коли вони потрапили в засідку, перша куля пробила кулеметну коробку і праву руку, а друга влучила в голову – від цього поранення він одразу злетів на землю. Машина бойова зупинилась, а він продовжував вести вогонь по противнику, доки не закінчились патрони. Сина вантажили, як "двохсотого" (загиблого – ред.), але врятували".

Віктор Бердник. Фото: Суспільне Кропивницький

Після поранення Віктор служив ще п’ять років, розповіла його мама Тетяна Бердник: "Він усе вмів робити, виконував усі трюки гопака, був і кулеметником, і розвідником, і десантником, і ветеринаром, і танцюристом. І коли трапилась ця трагедія, він був інструктором, його не брали на війну".

43-річний Віктор Бердник помер 13 червня 2023 після хвороби. Батько показав нагороди сина: "Найвища нагорода – це орден "За мужність" III ступеня. Він отримав його за виконання бойового завдання біля Савур-могили, коли й отримав поранення. Ще він дуже цінував нагороду "За жертовність і любов до України", яку йому вручив владика МаркАрхієпископ Кропивницький і Голованівський ПЦУ".

Нагороди Віктора Бердника. Фото: Суспільне Кропивницький

Тетяна Бердник розповіла, що не опускати руки після смерті сина допомагає робота. Для військових нині сушать овочі, збирають одяг та білизну, шукають спорядження у волонтерському центрі, який облаштували у селі: "Основна робота – плетіння маскувальних сіток".

Крім роботи у волонтерському центрі, Тетяна Бердник займається наповненням музею в місцевій школі: "Тут зібрані картини, рушники, сервант, ткацький верстат, глечики, лавка дуже цінна, скриня моєї прабабусі – десь 1890-1900 років".

Експонати музею, яким опікується Тетяна Бердник Фото: Суспільне Кропивницький

Микола Бердник показав свою військову форму. На ній – його позивний – "Сотник": "Бо це моє козацьке звання, військове знання моє – старший лейтенант. Це десь те саме. Козак – це вільна людина, яка має свою думку, не йде за стадом. І якщо треба, завжди стає на захист України".

Микола Бердник зі своєю військовою формою. Фото: Суспільне Кропивницький

Чоловік вірить у перемогу України: "Думаю, це останній бій за незалежність. Ми його обов’язково виграємо. Ми просто мусимо перемогти Росію. Тоді, нарешті, буде справжня незалежність".