За інформацією: Суспільне Полтава.
Вишиванка білим по білому. Суспільне Полтава
Полтавська вишиванка вважається однією з найвитонченіших в Україні. Її унікальність — не в яскравих кольорах, а у складних техніках, грі світла і символіці орнаментів.
Про це Суспільному розповіла завідувачка відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею Марія Пісцова.
Кольори
Головна особливість полтавської вишивки — стримана кольорова гама. Основою є білий колір, який доповнюють ніжні пастельні відтінки.
Як пояснює етнографка, ефект орнаменту досягається не кольором, а технікою:
"Білий колір об’єднує всі відтінки. А щоб підкреслити орнамент, додають сіру чи сірувато-жовту нитку — і тоді з’являється світлотінь".
Вишиванка у полтавському стилі . Суспільне Полтава
Серед традиційних кольорів:
- блакитний і синій;
- вохристий і коричневий;
- зелений і сірий.
"Кольори на Полтавщині є ніжними і такими пастельними. Зокрема, окрім білого — це голубий чи блакитний, вохристий, коричневий, зелений, сірий, або ще називають фарбований куницями. Відкриті такі яскраві кольори не притаманні".
Винятком є гадяцька сорочка, яку вишивають синіми нитками. Саме її техніка 2023 року увійшла до переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Орнаменти і техніки
Найпоширеніші мотиви — рослинні та геометричні. Серед найпоширеніших — елементи дерева життя, гілки, а також мотиви з поетичними назвами: барвінок, хмелик, «курячий брід», «зозулька». Вони виконували не лише декоративну, а й оберегову функцію.
"Найпоширеніші на жіночих сорочках — це ламане дерево або гілка, елементи дерева життя, основного символу народного мистецтва. Чоловічі — це геометричні орнаменти, але там є і дубочки. Є назви цих орнаментів, наприклад, "барвінок", "хмелик", "морока", "курячий брід", "зозулька".
Машинна вишивка гладдю на сорочках в одному з магазинів Полтави. Суспільне Полтава
Традиційні полтавські сорочки шили з полотна, витканого на верстаті, зазвичай із трьох пілок. Жіночі сорочки були довгими — від підборіддя до п’ят, чоловічі — коротшими, до колін. Найбільше уваги приділяли оздобленню рукавів, горловини та подолу.
Зокрема, вишитий поділ мав і соціальне значення. За його шириною оцінювали працьовитість дівчини.
Легенда про чумацькі сорочки
Окреме місце займають чоловічі сорочки, зокрема чумацькі. Їх вишивали білим по білому, використовуючи складні техніки. Такі сорочки були не лише елементом одягу, а й символічним оберегом.
За словами етнографки, жінки, вишиваючи сорочки для чоловіків, які вирушали в далекі подорожі, вкладали у візерунки побажання щасливого повернення.
Сорочки були не лише елементом одягу, а й символічним оберегом. Суспільне Полтава"Відома легенда чому саме так вишивали ці сорочки — бо немає покладів кам'яної солі. З ранньої весни до пізньої осені чумацькі валки, які формувалися, їздили в Крим по сіль. За цей період вони могли десь три такі шляхи здійснити. Дорога була довга, небезпечна, тому, вишиваючи їх, жінки очікували своїх чоловіків і ніби простеляли їм оцими стібами щасливе повернення".
Чому червоний орнамент відштовхував чоловіків
Окремо дослідниця звернула увагу на ставлення до яскравих кольорів, зокрема червоного. Він сьогодні часто асоціюється з українською вишивкою, але історично не був характерним для Полтавщини.
Як зазначав дослідник із Лубенщини Василь Малорадович, на початку поширення яскравих орнаментів чоловіки навіть відмовлялися носити такі сорочки.
"Говорили, що ніби зарізаний ходить. Червоний колір їх відштовхував".
Такий ефект пояснюють різким контрастом червоного кольору, який суттєво відрізнявся від звичної стриманої палітри полтавського одягу. У традиційному строї цей колір використовували інакше — не у вишивці сорочки, а в поєднанні з іншими елементами.
Яскраві кольори історично не були характерними для Полтавщини. Суспільне Полтава
Зокрема, у жіночому вбранні біла сорочка, оздоблена білою або тонованою вишивкою, гармонійно поєднувалася з яскравою плахтою, де вже могли домінувати червоні та інші насичені кольори. Такий контраст створював цілісний образ і підкреслював статус жінки, її вік та соціальне становище.
З часом ставлення до кольорів змінювалося, і яскраві орнаменти поступово увійшли в побут.
Що надягали до вишиванки?
Важливу роль у традиційному строї відігравали й прикраси. Найпоширенішими були коралові намиста, які могли складатися з кількох низок. До весілля дівчата готували цілий набір прикрас, адже образ нареченої мав бути найбагатшим.
Коралове намисто могло відрізнятися за формою і розміром. Серед поширених варіантів — так звана "кукурудка", бочкоподібні намистини, а також формовані елементи. Окремо виділяли "колюче намисто", виготовлене з дрібних гілочок — воно вважалося дешевшим варіантом.
"Було намисто і камінне, і рогове, яке фарбувалося під колір кораловий. І це могли собі дозволити ті дівчата, які не могли купувати справжні. Корали бралися із Середземного моря, а не Чорного, яке в нас було. Також, окрім коралового намиста, рідше, але зустрічався бурштин".
Також носили дукачі — монетоподібні прикраси, хрестики, бурштин і скляне намисто. На них часто зображували портрети правителів, а з іншого боку — релігійні сюжети. Для Полтавщини найхарактернішими були сцени Благовіщення та образ святої Параскеви П’ятниці, яку вважали покровителькою жіночої долі.
Водночас існували вікові особливості: наприклад, жінки старшого віку могли носити так зване "гадюче намисто" темного кольору, що вказувало на їхній статус.
Доповнювали образ головні убори — вінки, стрічки, хустки та очіпки, які вказували на вік і соціальний статус жінки.