Для Чернігова вибори завершилися. У середу, 4 листопада, Чернігівська міська територіальна виборча комісія оприлюднила офіційні результати виборів до міської ради та підсумки голосування за кандидатів на посаду міського голови.
Як і було оголошено у екзит-полі після завершення процедури голосування, переконливу перемогу у Чернігові здобула чинна міська влада. Міський голова Владислав Атрошенко розгромив усіх суперників, зібравши, у підсумку у 17 разів більше прихильників, ніж найближчий переслідувач. До того ж у міській раді він отримав монопольну більшість – 26 депутатів від партії «Рідний дім».
Загалом у виборах взяли участь 81 214 з 208 799 чернігівців, тобто менше 39 % виборців. Таким чином, вони вирішили долю міста на наступні 5 років і за себе і за тих, хто25 жовтня проігнорував місцеві вибори.
Результати виборів міського голови Чернігова
1. Владислав Атрошенко (Рідний дім) – 77,49 % (62 937 голосів)
2. Вадим Антошин (ОПЗЖ) – 4,50 % (3 656)
3. Юрій Тарасовець (Слуга народу) – 4,33 % (3 517)
4. Олександр Соколов – 3,90 % (3 168)
5. Марина Рейко – 3,23 % (2 700)
6. Антон Поляков – 2,66 % (2 161)
7. Ольга Заїка – 1,74 % (1 410)
Результати виборів депутатів Чернігівської міської ради
Рідний дім – 58,05 % (44 340 голосів)
Слуга народу – 7,92 % (6 056)
Наш край – 7,49 % (5 725)
Опозиційна платформа – За життя – 6,83 % (5 222)
Європейська солідарність – 6,16 % (4711)
***
Батьківщина – 3,81 % (2 912)
Сила і честь – 2,98 % (2 281)
За майбутнє – 2.37 % (1817)
Радикальна партія Олега Ляшка – 2,29 % (1 756)
Голос – 1,47% (1 128)
Перемога Пальчевського – 0,56 % (434)
Перші п’ять партій у цьому списку сформують склад Чернігівської міської ради. Решта шість — не подолали прохідний бар’єр у 5 % голосів виборців, тому не отримають мандатів.
Партія «Рідний дім» отримає, відповідно до результатів виборів, буде представлена у міській раді 26 депутатами. Політичні сили «Слуга народу», «Наш край», «Опозиційна платформа – За Життя» та «Європейська солідарність» отримали по 4 місця у сесійній залі.
Чим здивували результати?
Отже, бюлетені пораховано, цифри оприлюднено. Виборці та кандидати встигли порадіти чи посумувати (у залежності від того, якими були сподівання та якою виявилася реальність), а експерти – проаналізувати те, що відбулося. Адже деякі моменти здивували навіть фахівців.
– З одного боку, особисто я не очікувала аж настільки високої підтримки діючого міського голови та його команди. Хоча, з іншого боку, знала, що підтримка буде значною і що Владислав Атрошенко залишиться керувати містом, – каже виконавчий директор ГО «Агенція міських ініціатив» Тетяна Романова і виділяє кілька ключових факторів, які призвели до такого підсумку.
– У «Рідного дому» з самого початку була гарно спланована та побудована виборча кампанія, на відміну від усіх інших, до речі. Це вже не говорячи про те, що до виборів, по суті, вони готувались усі попередні п’ять років: дороги, фонтани, «Золотий пляж», парки. Це все те, що можна пощупати, побачити і те, що, власне, подобається людям. На це і була зроблена ставка.
Другий фактор, каже Тетяна Романова, слабкі конкуренти.
– Як і кандидати на посаду міського голови, так і партійні списки інших партій переважно були слабкі. У більшості випадків це маловідомі люди або люди, які мають не дуже гарну репутацію чи взагалі не орієнтуються в проблемах міста і не мали що запропонувати альтернативного. На цьому фоні партія Атрошенка виглядала більш аргументованою і тими, хто дійсно знається на проблемах міста і складає враження тих, хто знає, що з цим усім робити.
У свою чергу голова ГО «Чернігівський освітній центр «Ініціатива» Павло Пущенко пояснює таку перевагу низькою активністю виборців.
– Все впирається в низьку явку. Прийшли мотивовані прихильники діючої влади – їх ядерний електорат, на мою думку, це в основному комунальники, залежні в тій чи іншій мірі від влади люди, які хотіли зберегти або розвинути статус-кво. Ну і не слід забувати, що Владислав Атрошенко не одну виборчу кампанію вибудовував сітки виборців, працював з ними. І якщо цього разу про прямий підкуп масових повідомлень не було, то це не заважало працювати по цим азам даних в інший спосіб.
Єдине, що дійсно здивувало Павла Пущенка, – це низький результат партії президента, «попри значну рекламу та залучені ресурси».
Тетяна Романова погоджується з цим і дає власне пояснення:
– На рейтинг місцевої Зе-команди вплинула, напевно, більше національна ситуація. Серед людей, що підтримали Зеленського свого часу, тепер багато розчарованих. Люди очікували отримати президента із серіалу – того, що за правду і саджає всіх злодіїв. Але реальність трохи розчаровує і відображається потім на результатах чергових виборів.
Невисокі показники інших політичних сил Тетяна Романова коментує наступним чином:
– Щодо ОПЗЖ, то я вважаю, що це й так великий відсоток для них. А голоси виборців з проєвропейськими поглядами дещо розділились між «ЄС» та «Голосом», що в результаті не дало можливості «Голосу» взагалі потрапити в раду, а «ЄС» завели мінімальну кількість депутатів. А щодо «Батьківщини», то, напевно, люди втомились уже від них, і всі ці «невмирущі бренди», як Ляшко і Тимошенко, уже потроху відходять в історію.
Що далі?
Отже, міська влада тепер зможе ухвалювати будь-які рішення фактично безперешкодно. Адже для того, щоб утілити ініціативу в життя, потрібно принаймні 22 голоси з 42 (саме стільки депутатів налічує Чернігівська міська рада). А «Рідний дім» має 26 своїх представників.
Ми попросили експертів спрогнозувати, як далі буде працювати міська рада в нових умовах. А депутатів з чотирьох партій, які опиняються у меншості (навіть усі разом), – розкрити власні карти: як вони збираються впливати на рішення монобільшості і чи взагалі тепер варто відвідувати сесії.
– Як ми бачили на прикладі Верховної Ради на початку її роботи, коли був «турборежим», монобільшість відкриває всі можливості для головного бенефіціара. У нашому випадку – Владислава Атрошенка. Також не слід забувати, що нове законодавство посилює партизацію рад: якщо депутат не захоче виконувати рішення фракції, його можуть виключити з неї і позбавити мандата. Це відкриває голові прямі можливості для протягування будь-якого рішення, – констатує Павло Пущенко.
– Звісно, при ідеальному розкладі в раді має бути баланс серед депутатів різних партій, щоб рішення приймались з урахуванням різних інтересів різних груп населення. І монобільшість – це часто про закритість та узурпованість влади, – додає Тетяна Романова, але заспокоює, що на процес можна подивитись і під іншим кутом – з боку можливої ефективності.
– Тепер уже відмазка про те, що «ми не маємо більшості голосів або достатньої підтримки з боку депутатів для прийняття суспільно важливих рішень для міста», не пройде.
Тетяна Романова приводить приклад зі сфери громадського транспорту, коли в міській раді найбільшою була фракція партії «Наш край», до якої входило кілька перевізників. Відповідно, вони могли мати певний вплив на ухвалення тих чи інших рішень.
– Щоб не втрачати голоси найбільшої фракції для вирішення необхідних питань, міський голова не йшов на конфронтацію з місцевими перевізниками. Але тепер ми маємо ситуацію, яка дозволяє голосами однієї фракції ухвалювати всі необхідні рішення. Відповідно, від оновленої влади вимагатимуть ще більше якісних кроків задля розвитку міста, аніж цього очікували п’ять років тому. В той же час тут може бути певна загроза голосування певних корупційних рішень або рішень на користь окремих осіб.
Павло Пущенко вважає, що за такого розвитку подій мають вступити в дію механізми громадського контролю.
– Стримуючим фактором може бути лише активна громадськість, ЗМІ, окремі депутати ради, які разом зможуть показувати негативні рішення влади та давати здорову критичну оцінку таким діям.
Опонентам – не опускати руки
Одна з причин переконливої перемоги Владислава Атрошенка та його партії – великі фінансові можливості для покращення інфраструктури міста, що стало можливим завдяки децентралізації. Логічно припустити, що наступні 5 років будуть приблизно такими самими (якщо не буде відвертого згортання децентралізації), тож і підсумок виборів 2025 року може бути приблизно таким самим. Як у таких умовах політичним опонентам чинної міської влади розірвати це замкнене коло? Що потрібно робити протягом наступних 5 років, щоб мати шанс на перемогу. Бо, як показали ці вибори, обклеїти місто рекламою і критикувати владу – не спрацювало. Яку тактику слід обрати тепер? Павло Пущенко наразі не бачить відповідей на ці питання:
– Приклад Кернеса (Геннадій Кернес, міський голова Харкова, який вигравав вибори тричі поспіль у 2010, 2015 та 2020 роках. – Прим. ред.), з якого відверто бере приклад міський голова Чернігова, показує, що у конкурентів може довго не бути шансів проти діючого мера. Хіба якісь форс-мажорні чи зовнішні фактори можуть цьому допомогти.
А от у Тетяни Романової є рецепт з трьох інгредієнтів для політиків, які захочуть кинути виклик чинній міській владі за 5 років.
– По-перше, тим людям, що хочуть змінювати наше місто та впливати на процеси через депутатський мандат чи функції міського голови, необхідно вже зараз починати працювати в цьому напрямі, задовго до наступних виборів. А не за місяць перед виборами, як це було цього разу в більшості кандидатів. Як показали ці вибори, бренд – це, звісно, добре, але все-таки головніша людина, яка стоїть за тим брендом. Тобто люди вірять конкретним людям та їх діям. Тому працювати треба вже зараз як мінімум на пізнаванність серед людей свого двору, округу, району.
По-друге, для можливої перемоги необхідне об’єднання сил, політичних партій, людей, лідерів думок з однаковими цінностями та світосприйняттям. І як показує практика, це дуже складний процес. Але йдучи кожен окремо невеличкою командою якісних людей, які б дійсно могли змінити місто, ми знову пропускаємо до влади тих, хто йде за іншими цілями туди. І відповідно, втрачаємо ще п’ять років більш комфортнішого життя в Чернігові.
І по-третє, мати чітке бачення і більше того покроковий план, що саме команда буде робити при владі. Ви згадайте навіть програми партій на цих виборах. Хіба з них можна зрозуміти, чого вони йдуть в раду і що там будуть робити? Звісно ні! Це були тексти ні про що. Тому такий і результат отримали – ні про що.
щотижневик "Семь дней"