Супутниковий знімок вузла зв’язку Чорноморського флоту РФ у Севастополі
Наслідки ракетного удару по вузлу зв’язку Чорноморського флоту РФ у Севастополі
Влучили декілька разів у колишню будівлю штабу ВМС України у Севастополі на вулиці Руднєва, там зараз КП, вузол зв’язку й головний інформаційний центр ЧФ РФ. Він прийняв у дах Scalp-EG, а у західне крило, ймовірно, «Нептун» (характер руйнувань там інший).
Навіть якщо офіцери з чергової зміни спустилися в укриття й пережили атаку, то точно не обладнання, не антени, якими було густо обліплено, — є фото, на яких видно, що будівля сильно вигоріла зсередини, а рами вибухом вивернуло назовні.
Управління стабільно під нашим пресингом — і на аеродромах, і флотське.
Імовірно, після атаки по штабу у вересні 2023 року (добре помітна п-подібна будівля на Матроському бульварі) частину функцій передали сюди, але з розвідкою в нас традиційно добре.
Уразили розташування 810 бригади — не зовсім звично, але якщо всі мовчать, то так треба.
Гвардійське — горіла нафтобаза, просто навпроти станції Острякове. Звідти постачають паливо для потреб аеродрому, та й просто знищити нафтопродукти ворога — це непогано.
Фото: соцмережі Димить уражена ударними дронами нафтобаза у Гвардійському.
Війна за нафту. Жнива
Ну і ВДК — ці кораблі вкрай важливі своєю здатністю доставити 500 тонн вантажу, адже російське МО боїться використовувати Керченський міст, щоб не повторилася історія з фурою.
І сама логістика дуже важлива крізь призму війни на виснаження й ударів по Криму.
Півострів потрібно максимально ізолювати.
Навіть якщо не буде прямої атаки, порізи — це добре.
Подивимося, як піде туристичний сезон під прильотами по дюжині ракет, з нафтобазами у вогні й кораблями, які тонуть по траверсу Феодосії, рясно поливаючи з кулеметів безекіпажні човни.
Плюс нам не потрібно, щоб противник мав можливість розгорнути на нашому узбережжі бригаду морської піхоти — так, це зробити важко, особливо через «Нептуни» й «Гарпуни», але наші протидесантні сили в Причорномор’ї теж скуті.
Загалом якось так і склалося — «Тапіри» і «Ропухи» не потрібні, отже, ми їх багато місяців поспіль викреслюємо з Книги життя.
ВДК проєкту 775 «Ямал», ймовірно, уразили ракетою SCALP зверху, вона пробила йому частину палуби під кутом й увійшла в бетонний пірс.
Фото: mil.in.ua ВДК «Ямал» проєкту 775 Чорноморського флоту РФ.
Надбудови в цих суден з магнієво-алюмінієвого сплаву, розрив поруч майже півтонної голови — це 100 % тяжкі пошкодження від уламків, частин двигуна ракети і шматків бетону.
На супутникових знімках 24 числа його буксирують до сухого доку — пошкодження є.
Після прямого влучення ВДК «Азов» прикрили маскувальною сіткою, пробоїну та сліди від пожежі противник приховує. Це не так важко, оскільки у європейських крилатих ракет тандемна боєголовка з проникним зарядом. І основний заряд, якщо йдеться про удари по кораблях і заглиблених командних пунктах, вибухає в товщі, у нашому випадку навіть, може, у ґрунті під «Азовом».
Головних ушкоджень супутником не побачиш. Але вони є.
Фото: Tyler Rogoway/X Наслідки удару по російських ВДК у Севастополі, 23 березня 2024.
«Іван Хурс» проєкту 18280, середній корабель розвідки — влучення в кормову частину, там і гвинтостернова група, і антени, і надбудови з обладнанням, з обладнанням РЕБ.
«Котов» на дні. ЧФ мусить замкнутися на базах або втрачатиме по кораблю на місяць
Як розвідувальний корабель і судно зв’язку він випав з другої кампанії до кінця війни — «Цезаря Кунікова» після «Точки» ремонтували рік, тут влучення серйозніше. Це єдиний корабель цього проєкту в ЧФ — великий успіх його пошкодити.
На ВДК «Ольшанський», який росіяни захопили у 2014 році, навели ПКР «Нептун» — тут усе просто, він не був боєготовим, його просто тасували по різних місцях біля пірсів, використовували як генератор диму для завіс, стояв поряд з новими суднами.
Влучення теж не аж цілком летальне, але ходити він не буде. А як джерело запчастин і донор «Ольшанський» не потрібен.
Поруч з ним стояв ВДК проєкту 1171 «Микола Фільченков» — може, йому пощастило більше.
Можна, звичайно, розповідати, що ми за сотні кілометрів від Одеси вибираємо, влучити в корму чи пробити борт з відходом ракети в бік бетонного пірса.
Але, як на мене, влучили, куди вдалося, працюючи по запланованому банку цілей.
Фото: OSINT-фахівці опублікували супутникові знімки розвідувального корабля «Іван Хурс» за 23 й 24 березня. На фото видно пошкодження задньої частини судна.
Стратегічні бомбардування. Рутина
Цілі вражені, як і повідомляв командувач ПС.
Хто сумнівається, що 450 кг голови, зім’явши частину борту, розірвуться без пошкоджень за кілька метрів, може сам сісти в алюмінієву надбудову й спробувати, а головне — потім повідомити про результати дослідження.
Зрозуміло, що всі ми певною мірою розпещені знищенням раз на три тижні суден, тож пошкодження чотирьох з них прямим влученням, пробиттям, як у «Аскольда» (у край борта і в пірс), і близьким прильотом не здаються такими значущими.
Але це масштабна атака над центральною базою: найкраща російська РЕБ там, засоби ППО там, ешелонування «Торів», «Панцирів» і С-300 там.
А пошкодження чотирьох суден в одній атаці під щільним ППО — такого в Європі не робили з часів Другої світової. Проти Москви багато чого не робили ніколи.
Варто зафіксувати: у звітах МО РФ усі наші Су-24 збиті по два рази щонайменше, а вони досі літають.
Це багаторазові ураження 90–110-метрових кораблів, зокрема, засобами доставки українського виробництва.
Фото: тг-канал Повітряних сил ЗСУ Повітряні сили ЗСУ
Ми їм дозвуковими ракетами змогли кілька разів винести головну базу, а Сили оборони перехоплюють над Києвом їхні надзвукові ракети.
Тобто в нас відрив у технологіях — зона заборони над столицею, яку вони не можуть пробити ні дронами, ні «Кинджалами», ні «Цирконами».
Велика морська держава таку зону над базою флоту, який мав протистояти всьому флангу НАТО, не може встановити вже багато місяців.
Кирило Данильченко ака Ронін