Перша згадка про вінницький залізничний вокзал зустрічається у 1870 році, коли через місто пройшла залізниця Київ-Балта-Одеса, завдяки якій значно покращилося сполучення між Одесою, Києвом, Москвою, Петербургом. Залізнична станція була в кінці Олександрівської дороги (нині проспект Коцюбинського), у той час на околиці міста. Це була дерев’яна споруда типу церкви з дзвоном, що дзвонив по прибутті і відправленні поїзда. Біля вокзалу знаходилася торгова площа.
З появою залізниці за наступні сорок років Вінниця збільшилася в три з половиною рази, а по товарообігу вийшла на перше місце в Подільській губернії.
Станція Вінниця
Першу кам’яну будівлю залізничного вокзалу побудували наприкінці кінці XIX століття. Приміщення було невеличким, а Вінниця не була вузловою станцією, тому й могла претендувати на величну споруду, якими могли вже похвалитися сусідні вокзали вузлових станцій Жмеринка та Козятин.
Залізничний вокзал Вінниця був початковою станцією для першої лінії міського трамвая «Вокзал-Жіноча гімназія». Трамвай почав їздити у 1913 році й курсував від вокзалу до ліцею №2 (на Соборній).
Вінниця залізничний вокзал
У 1932 році Вінниця отримала статус обласного центру. І всередині 30-х років ХХ століття прийняли рішення будувати великий залізничний вокзал.
Отже, третю будівлю вокзалу спорудили приблизно в 1939 році. До початку Другої світової війни на станції вирувало життя: студенти, фахівці, що приїхали в наше місто на будівництво нових заводів, дівчата в легких сукнях, їдуть до моря.
За своїм задумом і перспективам будівля могла б служити вінничанам і по сьогоднішній день, якби не війна. Тоді, як і зараз, залізничники долучились до боротьби з ворогом. Рейкова війна прийняла такі масштаби і такий характер, що фашистам довелося відкликати з фронту цілі дивізії для охорони своїх комунікацій.
У 1943 році, під час відступу німецьких військ з Вінниці, вокзал був підірваний загарбниками. Єдине, що збереглося після війни і працювало до недавнього часу, був пішохідний міст, його демонтували у 2005 році.
Відновлення вокзалу почалося відразу ж після війни в 1945-1946 роках. Нову будівлю здали в експлуатацію у 1952 році. Перед входом були встановлені дві статуї: зліва – працівника, а праворуч дівчата-колгоспниці, які до наших днів не збереглися.
Навпроти вокзалу, де зараз знаходиться автостоянка, був гарний сквер. Зліва від вокзалу розташовувався невеликий фонтанчик з фігурами хлопчиків. Його демонтували ще на початку ХХІ століття.
У 1977 році через Вінницю пройшов перший електровоз. 29 жовтня 2002 року розпочали реконструкцію вокзалу. Вигляд його практично не змінився і до тепер.
Вінницький залізничний вокзал історія коротко
- дерев’яна споруда зі дзвоном на станції Вінниця
- кам’яна будівля на станції Вінниця
- нова будівля вокзалу в 1939 році, яку знищили нацисти
- 1952 рік – Вінницький залізничний вокзал, яким бачать його вінничани та гості міста сьогодні
Також читайте про мікрорайони Вінниці: Замостя, Вишеньку, Корею, Старе місто, Тяжилів.
Та дізнавайтесь про унікальні архівні знімки Вінницької арки і шпиля, історію про Вінницькі «Кумбари» та особняк купця Олександра Кумбарі й Архів. Також цікаво про вулицю Соборнута причину закриття трамвайного депо на Першотравневій,історію легендарної вінницької вежі.І про той час, коли через остів ходили трамваї.
Вінниця.info, за матеріалами «Вінницький трамвай», фото редакції та з соцмереж