За інформацією: Суспільне Полтава.
Завідувачка науково-дослідного відділу пам’яткознавства Полтавського краєзнавчого музею Наталія Сиволап. Суспільне Полтава
"Розстріляних спочатку ховали взагалі у Полтаві, на центральному міському кладовищі. І коли вже забракло там місця, тоді вже почали вивозити за місто. І от місцем для того, щоб ховати трупи розстріляних, вибрали піщаний кар'єр поблизу хутора Триби. В 1970-х роках люди місцеві почали знаходити кістки, черепи і сховати наявність там поховань уже було просто неможливо. І піднялося питання про перепоховання і спорудження меморіалу. Але перепоховання відбулося тільки 14 квітня 1990 року. За оціночними даними перенесли сюди останки десь близько 200 чоловік. Там біля цього хутора Триби залишилося ще багато останків, на жаль", — розповіла Наталія Сиволап.
Урочище Триби. Суспільне Полтава
За словами історикині Людмили Бабенко, часто зізнання з людей "вибивали" через тортури. Кількість жертв була запланована, зокрема у кожний регіон доводили ліміти – обов’язкова кількість репресованих.
"За період Великого терору, в Україні слід було заарештувати і розстріляти 26 150 громадян. Але керівники українського НКВС, Ізраїль Леплевський і Олександр Успенський, були занадто запопадливими, такими представниками каральних органів, які зверталися не один раз до Миколи Єжова, який очолював НКВД-СРСР, із проханням збільшити ліміти по Україні. Тобто, тут наскільки багато ворогів, що надто скромна цифра. І тому оця нова цифра, яка після кількох звернень була встановлена, вже була не 26 150, а 83 122 особи", — додала Людмила Бабенко.
Історикиня Людмила Бабенко. Суспільне Полтава
Особливістю репресій 1937 1938 років були так звані ритуали арештів. Аби тримати людей у страху, усе робили вночі.
"Зокрема, це — зовнішній вигляд тих же чекістів. Це шкірянки, це портупеї, це такий, знаєте, суворий образ такого стражу комуністичної партії і більшовицького ладу, непохитний, суворий, який виконає будь-яке розпорядження партії. З іншого боку, сама форма арештів: вночі заарештовували, вночі вели допити, вночі здійснювали розстріли. І під покровом ночі часто і вивозили трупи із місць розстрілу, до місця масових поховань. І така атмосфера дійсно тримала людей в страху", — розповіла історикиня.
Розстріл освітянина Володимира Мазура
Голова регіональної комісії з реабілітації жертв комуністичного тоталітарного режиму Анатолій Банний ознайомлювався із справами репресованих. Найбільше йому запам’яталася справа освітянина Володимира Мазура. Його засуджували до розстрілу двічі.
Голова регіональної комісії з реабілітації жертв комуністичного тоталітарного режиму Анатолій Банний. Суспільне Полтава
"Він почув постріл в потилицю і більше нічого не пам'ятав. Коли їх (розстріляних — ред.) привезли у село Макухівка, і коли конвоїри почали скидати трупи розстріляних людей, його тіло (Володимира Мазура — ред.), впало на землю і виявилось, що куля потрапила у шию, у м'які частини і він залишився живий. А від больового шоку він просто втратив свідомість. Поки конвоїри займалися іншими розстріляними, він тихенько перебрався на запасне колесо під вантажним автомобілем. І йому вдалося непомітно там заховатися".
Володимиру Мазуру вдалося втекти і виїхати до родичів у Юзівку (нині Донецьк). Там на нього донесли, чоловіка знову заарештували і доставили до Полтави, де розстріляли.
Вшанування пам’яті жертв політичних репресій
Меморіал жертв політичних репресій в урочищі Триби встановлено 1995 року. Щороку, в третю неділю травня, там збираються люди аби покласти квіти в пам'ять про жертв комуністичного режиму.
Встановлені рідними таблички в памʼять про розстріляних. Суспільне Полтава
"Люди встановлюють ось такі пам'ятнички, хрести, таблички, навіть на деревах в пам'ять про своїх рідних, які були розстріляні в роки Великого Терору. Ми підготували облікову документацію, і вона вже направлена на Міністерство культури України. І скоро цей меморіал буде занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України", — повідомила Наталія Сиволап.