За інформацією: Суспільне Полтава.
Анастасія Пилипенко займається створенням тату понад 6 років. Суспільне Полтава
Серед її робіт — кольорові реалістичні композиції, українська вишивка, портрети й символи.
«Я працюю в різних стилях, хоча переважно це кольоровий і чорно-білий реалізм. Кайфую від кольорових робіт татуювання. Чорно-білий реалізм також цікавий, але мені, мабуть, із дитинства більше з кольором подобалося працювати. І колір я дуже прекрасно відчуваю. Я там, як риба у воді», — розповіла Анастасія.
Кольорове татуювання мультиплікаційного персонажа для військового. надане Анастасією Пилипенко
За її словами, татуювання робить людям різного віку, цивільним і військовим. Деякі клієнти приїжджають до неї з-за кордону. Зокрема, Анастасія створила тату для американця із українським корінням.
«У нього бабуся була зі Львова. І йому все життя хотілося татуювання з вишивкою. Він шість чи більше шести років шукав майстрів по всьому світу, і ніхто не хотів братися за таку дрібненьку вишивку. Через свого друга він знайшов мене, приїхав з Америки прямо сюди, і ми йому робили три дні ту вишиваночку. Ми йому втілили його мрію в життя».
Один із ескізів, який створила Анастасія для клієнта. Суспільне Полтава
Як розповіла Анастасія, військові часто обирають рунічні символи для татуювань, а ще зображення колосків, маків та вишивки.
«Була дуже цікава історія з клієнтом, військовим. Він отримав дуже тяжкі поранення, можна сказати, його витягли з того світу. І ми йому робили фенікса в кольорі, дуже цікаво також склали композицію: сам фенікс і піхота, в якій він служив. Ще ми координати зобразили, де він отримав поранення. І фенікс для нього це як нове народження».
Волонтерство
На початку повномасштабної війни Анастасія Пилипенко почала займатися волонтерством. Зокрема, готували консерви для військових, для цього були потрібні гроші.
Татуювання для переселенки із зображенням териконів, які було видно з вікна її дому. надане Анастасією Пилипенко
«Мені хлопці просто привозили як презенти гільзи. Вони стояли. Думаю: а що я не можу розписати? Фарби є, все є. І так почала розписувати гільзи. Взагалі люди не дуже хочуть такі предмети собі в будинок. Це були якісь підприємці, десь, можливо, в офісах ставили. Також дарувалися ці гільзи. Я вивозила на аукціони до Німеччини гільзи, але німці ці предмети прямо боялися».
Анастасія під час роботи. надане Анастасією Пилипенко
На відпрацьовані боєприпаси художниця наносила, зокрема, патріотичні зображення. Найбільша робота, яку вона створила, — на ракеті висотою понад 2 метри.
«Той волонтер, який її доставив, загинув. Її вже привезли і з повідомленням, що цієї людини, яка везла її, вже не стало».
Роздуми про Україну і незалежність
Анастасія народилася у Каховці на Херсонщині, змалечку жила і виросла у Решетилівці. Вона розповіла Суспільному, що мріє колись повернутися у рідні місця:
«На жаль, зараз що окуповано, що підірване водосховище. І яка ситуація зараз, я не знаю. Дуже б хотілося хоча би потрапити вже на могили своїх рідних».
Фото з останньої поїздки Анастасії у Каховку. надане Анастасією Пилипенко
У Полтаві Анастасія постійно мешкає два роки, до цього жила у місті, коли була студенткою. Їй подобається подорожувати, але, розповіла, що рідні краї — найкращі.
«Україні є багато чим пишатися, в нас дуже багато прекрасних людей, це по-перше. Та взагалі — куди не кинься, мені здається, краще, ніж наша країна, немає. Поїхати в гості до інших, поділитися досвідом і перейняти щось в інших — так, але наші українці кругом найкращі, найрозумніші, найкрутіші люди».
Анастасія біля Каховської набережної. надане Анастасією Пилипенко
День Незалежності України
16 липня 1990 року Верховна Рада ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України»:
«Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України».
17 березня 1991 року в УРСР провели референдум і республіканське опитування про те, чи згодні громадяни, щоб Україна лишалася у складі Союзу Суверенних Республік на підставі Декларації про державний суверенітет України. Позитивно відповіли 80% опитаних.
18 червня 1991 року до Кодексу законів про працю Української РСР, який визначає і державні свята, внесли запис: «16 липня — День незалежності України» (статті 73). Першу свою річницю незалежності Україна відзначила 16 липня 1991 року — ще фактично у складі СРСР.
Через місяць після першого святкування стався Серпневий путчСерпневий путч — спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 року, коли самопроголошений Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) намагався усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова.) — спроба позбавити влади президента СРСР Михайла Горбачова і повернути колишній державний лад.
24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради України 346 депутатів проголосували за ухвалення Акту проголошення незалежності України. Документ проголошував створення самостійної Української держави. Текст акту складався з 93 слів, був набраний на друкарській машинці та вміщався на одному папірці.
Щоб легітимізувати нову державу та завадити генпрокурору Радянського Союзу оголосити це рішення незаконним, Верховна Рада вирішила провести 1 грудня 1991 року всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України.
На референдум винесли одне запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» У голосуванні взяли участь 31 891 742 людини — 84,18 % населення України. З них 90,32 % (28 804 071 людина) проголосували за.
20 лютого 1992 року Верховна Рада ухвалила нову постанову «Про День незалежності України», у якій свято призначили на 24 серпня.